Земля після нашої ери

На сайті Rotten Tomatoes фільм має 11 % позитивних рецензій критиків і 36 % від пересічних глядачів. Фільму зарахований «гнилий помідор» від кінокритиків і «розсипаний попкорн» від глядачів[8]. На Internet Movie Database середня оцінка — 5,0/10 (96 311 голосів)[2], на Metacritic — 33/100 (41 відгук критиків) і 3,9/10 від глядачів. Загалом на цьому ресурсі від критиків і від глядачів фільм отримав негативні відгуки[9].

Ентоні Квінн із «The Independent» розкритикував спецефекти та сумнівну мораль: «Ефекти — це «гуманітарка» «Чужих» і «Зоряного шляху», поєднана зі звичайними проповідями Ш'ямалана про Особистий ріст. «Страх — це вибір», — стверджує Великий Начальник Сміт. Ну, насправді це інстинкт, але давайте не будемо вдаватися в це, інакше ми будемо тут цілий день — приблизно стільки, скільки, здається, триває цей фільм»[10].

Девід Едвард у рецензії «Mirror» відгукнувся, що гра Джейдена Сміта беземоційна, а «Сміт-старший не набагато кращий і значну частину фільму проводить не граючи, а вимовляючи смішні банальності про подолання страху, які змусять почервоніти навіть Рона Габбарда. Назвати „Землю після нашої ери“ найгіршим фільмом, який коли-небудь був знятий, може бути перебільшенням, але це зона катастрофи чорнобильського масштабу»[11].

Крістофер Тукі в матеріалі для «Daily Mail» описав фільм як просто нудний та низькоякісний: «Діалоги банальні та поставлені з ходульними акцентами. Структура схожа на дуже нудну відеогру, створену кимось, хто колись дивився „Володаря перснів“. Комп'ютерно згенеровані спецефекти різкі: це найгірше, що я бачив у будь-якому нещодавньому блокбастері, і непробачно дилетантські. Але особливо примітний нерішучий сценарій. На відміну від попередніх фільмів Ш'ямалана, тут навіть немає спроби твісту. Протягом усієї другої частини роботичний Вілл Сміт намагається не впасти в кому. Йому це вдається, але я не дуже впевнений щодо авдиторії»[12].

Як зазначав Девід Едельштейн із «Vulture», попри всі недоліки фільму, з нього принаймні можна посміятися. Також відзначалося, що режисер вдало вчинив, мало акцентуючись на зображенні загрози для Китая, що робить її страшнішою (і як це вже робилося в фільмі «Знаки»). На думку редактора, фільм влучно обігрує поширений американський страх перед нападами астми в дітей (Китай повинен користуватися спеціальними картриджами для дихання). Тож у підсумку «За мірками останніх фільмів М. Найта Ш'ямалана „Земля після нашої ери“, як не дивно, не жахлива»[13].

Американське видання «Film» у 2021 році зарахувало «Землю після нашої ери» до 15-и найгірших науково-фантастичних фільмів останніх 20-и років[14].

Під час показу в Україні, що стартував 6 червня 2013 року, протягом першого тижня фільм був показаний у 135 кінотеатрах і зібрав 917,369 $, що на той час дозволило йому зайняти 1 місце серед усіх прем'єр. Показ стрічки протривав 8 тижнів і завершився 28 липня 2013 року. За цей час стрічка зібрала 1,839,069 $[15]. Із цим показником стрічка зайняла 17 місце у кінопрокаті за касовими зборами в Україні[16].

Під час показу у США, що розпочався 31 травня 2013 року, протягом першого тижня фільм був показаний у 3,401 кінотеатрі і зібрав 27,520,040 $, що на той час дозволило йому зайняти 3 місце серед усіх прем'єр. Показ фільму протривав 80 днів (11,4 тижня) і завершився 18 серпня 2013 року. За цей час фільм зібрав у прокаті у США 60,522,097  доларів США, а у решті світу 183,321,030 $ (за іншими даними 183,851,101 $[4]), тобто загалом 243,843,127 $ (за іншими даними 244,373,198 $[4]) із бюджетом 130 млн.

• Це другий фільм, де батька і сина грають Вілл Сміт і Джейден Сміт (справжні батько і син). Першим був «У гонитві за щастям».
• Це перший цифровий фільм М. Найта Ш'ямалана.