Зима в Едемі
Зима в Едемі — фантастичний роман знаменитого фантаста Гаррі Гаррісона. Був написаний в 1986 році. Друга частина трилогії «Едем».
| Зима в Едемі | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Winter in Eden | ||||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Автор | Гаррі Гаррісон | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1986 | |||
| Видавництво | Bantam Booksd | |||
| Попередній твір | Захід Едему | |||
| Наступний твір | Повернення до Едему | |||
|
| ||||
Сюжет
Купка іілан покидає гарячий Альпесаак. Командир урукето Ерефнаіс бере курс на своє рідне місто Ікхалменетс. Коли урукето пропливає повз міста Йебеск п'ятеро Дочок Життя на чолі з Енге залишають борт і, втративши одну з подруг, допливають до міста. Ейстаа Йебеска Саагакель відправляє гостей на місцеву каторгу. Велика вчений стара Амбаласи вирішує досліджувати феномен Дочок Життя, влаштовує їм втечу, захоплює урукето і наказує плисти через океан, де за її розрахунками знаходиться невідомий материк (Південна Америка). Дочки Життя засновують там нове місто і знаходять місцеву расу іілан — Сорогетсо, які використовують знаряддя для праці і дотримуються рівноправ'я статей з елементами патріархату. Їх самці — сильні і вольові, захищають своїх самок. Виношуючи яйця, самці не втрачають свідомості від їх невеликої кількості і уникають, таким чином, ризику померти від виснаження сил. Серед Дочок Життя починаються суперечки.
Урукето Ерефнаис досягає Ікхалменетса, де Вейнте переходить на службу до ейстаа Ланефенуу. На Ікхалменетс настають холоди, Ланефенуу приймає рішення переїхати до Альпесааку, винищивши устозоу. Вчені іілан вирощують отруйні рослини, що заселяють місто і змушують втекти звідти саску, які оселилися там під впливом Керрика і назвали нове місто Дейфобеном. Сам Керрік, зберігши життя двом вцілілим самцям і навчивши їх полювати, відправляється на північ до парамутан[1], отримавши звістку, що у них знаходиться його дружина і син, проте ледь не гине від обмороження. Парамутани рятують Керрика і на його прохання відвозять його з родиною в Дейфобен. Там Керрік дізнається від Ерефнаис про вирішальному настанні іілан з Ікхалменетса.
Парамутани, що повернулись, забирають на північ Керрика з сім'єю. Визначивши на картах Ерефнаис і кістяних картах парамутан місцезнаходження метеорологічної станції, іілан Керрік проводить там розвідку і ледве виживши, дізнається від місцевого наукового місцезнаходження Ікхалменетса. Він йде прямо до Ланефенуу і погрожуючи вогнем (який розводить на горі його дружина) і загибеллю всіх урукето (двох винищує парамутан Калалек) вимагає припинення війни з устозоу. Ланефенуу приймає його вимоги, за її наказом іілани знімають облогу з долини саску. Розгнівана Вейнте оскаржує це рішення, Ланефенуу залишає її на пустельному узбережжі Африки.