Злочинність в Україні

Рівень злочинності в Україні стрімко зростав протягом 1990-х років, досягнувши свого піку у 2000 році, після чого почався зворотній процес який тривав до 2009 року, коли українська економіка увійшла у глобальну фінансову кризу.

Починаючи з 2017 року в Україні триває покращення криміногенної ситуації, попередні дані статистики по злочинності у 2020 році є найкращими за десятиліття.

Історично збільшення злочинності почалося ще у часи СРСР, із початком масового будівництва та урбанізації. Якщо у 1960-х роках в Українській РСР щороку фіксували 130 тисяч злочинів, то 1990 року — майже 370 тисяч[1].

Європейський інститут з попередження злочинності й контролю над нею відзначає, що в середньому пострадянські країни мають найбільше засуджених у Європі, однак Україна входить до числа країн світу, де кількість засуджених найсуттєвіше зменшилась[2].

Коефіцієнт судимості в другій половині 1990-х років становив 40-50, а в середині 2000-х років — 34-37 засуджених 10 тис. середньорічного населення. Кількість засуджених в Україні від 1990 року (104 тисячі осіб) поступово зростала, була найбільша в 1996—2000 роках (230—240 тисяч) і відтоді знижується[3]. Станом на кінець 2019 року кількість засуджених в Україні становила 55 тисяч осіб[4].

Громадянські протистояння після початку Революції гідности продовжилися в багатьох регіонах України, їхнім наслідком стали масові сутички та теракти з великою кількістю жертв: протистояння в Україні 18—21 лютого 2014 року, пожежа в одеському Будинку профспілок, теракт під час Маршу єдності в Харкові (2015).

Серед найрезонансніших убивств у новітній історії України:

• Убивство Євгена Щербаня
• Убивство Георгія Гонгадзе
• Убивство Оксани Макар
• Вибухи в Дніпропетровську
• Убивство в ТРЦ «Караван»
• Убивство Павла Шеремета
• Убивство Катерини Гандзюк
• Убивство Валерія Олійника