Злочин у Кисилині

Злочин у Кисилині (пол. Zbrodnia w Kisielinie, англ. Kisielin massacre)  — вбивство польських вірян[1][2], яке відбулося 1943 року в українському волинському селі Кисилин (до 1940 року — містечко, нині — у складі Волинської області, Україна), яке з літа 1941 року входило до складу Горохівської округи генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна, підконтрольного Третьому Рейху (перед цим перебувало в складі Української Народної Республіки, потім Другої Польської Республіки та СРСР).

Руїни костелу, де сталося вбивство

Історичне тло

Українська Волинь увійшла до складу української держави — Української Народної Республіки. Після підписання у квітні 1920 року Договору Пілсудський — Петлюра (Варшавського договору) між Польщею й УНР (з української сторони його розробляли за безпосередньої участі С. Петлюри, перед яким стояла дилема або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз з Польщею вибороти для України незалежність, отримати підтримку держав Антанти та об'єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози — більшовицької експансії) українсько-польський кордон встановлювався по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.[3] Так частина Волині опинилась під контролем поляків.

Хід подій

У неділю, 11 липня 1943 року, підрозділи Української Повстанської Армії (УПА)[1] за участі деяких місцевих українських селян оточили поляків, що зібралися на церемонію в місцевій римо-католицькій церкві (костелі). За деякими свідченнями полякам, серед яких були чоловіки, жінки та діти, було наказано зняти одяг. Вони були вбиті з кулемета, поранених добивали із застосуванням такої зброї, як сокири та ножі[4]. Однак за іншими свідченнями, вбитих із кулемета ніхто не роздягав, більшість убитих були жінками[2]. За польськими припущеннями загинуло від 60 до 90 осіб[4], однак за свідченнями односельців, які тоді проживали в Кисилині, кількість жертв становить не більше ніж 30[1]. Ті, хто вижив (близько 200 осіб за різною інформацією), втекли до пресвітерії й барикадувалися там протягом одинадцяти годин. За твердженням українського історика Івана Пущука, серед них могли бути бійці польської Армії Крайової[2]. Після відходу вояків УПА місцеві українські селяни винесли тіла поляків із костелу й поховали їх.

Бійня в Кисилині була частиною хвилі українсько-польського конфлікту на Волині. Серед тих, хто залишився в живих, були батьки польського композитора Кшесимира Дембського, який на початку 2000-х супроводжував матір до Кисилина. Його поїздка була показана у фільмі 2003 р. Агнешки Арнольд Oczyszczenie (Cleansing).[5]

Розправа була темою польського історичного документального фільму 2009 р. «Було собі містечко» (пол. Było sobie miasteczko…) виробництва Адам Крук для TVP.[6] Фільм розповідає про трагічні спогади поляків-католиків родом із Кисилина, а також українських селян.

Галерея
  • Братська могила поляків - загальний вигляд з костелу
  • Братська могила поляків - центральна плита
  • Братська могила поляків - хрест ліворуч
  • Братська могила поляків - хрест праворуч

Див. також

Примітки
  1. Малімон Н. Чужі пам'ятники. — 2003. — № 78 (7 трав.).
  2. Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Іваничівський і Локачинський райони. — Луцьк, 2010. — С. 262—265
  3. Симоненко Р. Г. Варшавський договір 1920 р. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 438—439. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  4. Terles, Mikolaj (1993). Ethnic cleansing of Poles in Volhynia and Eastern Galicia, 1942-1946. Alliance of the Polish Eastern Provinces, University of Michigan. с. 39. ISBN 0-9698020-0-5. Процитовано 17 листопада 2010.
  5. Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939—1945. — Warszawa, 2000. — ISBN 83-87689-34-3.
  6. «BYŁO SOBIE MIASTECZKO…» (There once was a town…), National Film School in Łódź (Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera), Łódź, Poland 1998. (пол.)

Література
  • Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938—1944 років. Іваничівський і Локачинський райони. — Луцьк, 2010. — С. 262—265.
  • Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960. — Warszawa : Wyd. Instytut Studiów Politycznych PAN, Oficyna Wydawnicza «Rytm», 2006. — ISBN 83-88490-58-3 (ISP PAN,) ISBN 83-7399-163-8 (Rytm), ISBN 978-83-88490-58-3. (пол.)
  • Piotrowski T. Genocide and rescue in Wołyń: Recollections of the Ukrainian Nationalist Ethnic Cleansing Campain Against the Poles during World war II. — Jefferson : McFarland&Co, 2000. — 319 p. — ISBN 0-7864-0773-5. (англ.)
  • Siemaszko W., Siemaszko E. Kisielin // Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939—1945. — Warszawa 2000. — 1433 s., il., źródła. — S. 140, 151, 153, 156, 158, 159—163, 164, 169, 171, 172, 175, 338, 346, 351, 615, 898, 1042, 1048, 1058, 1060, 1065, 1069, 1088, 1114—1119, 1120, 1124, 1229, 1276. — ISBN 83-87689-34-3. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.