Значковий
Значковий — військове звання молодшого офіцерського (обер-старшина) складу в Збройних силах Української Держави в 1918 році. Серед сучасних офіцерських звань Збройних сил України, його аналогом є звання «старший лейтенант».
| Значковий | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |
 Україна | ||
| Вид збройних сил |
Збройні сили Української Держави | ||
| Категорія | молодший офіцерський склад | ||
| Створено | 1918 | ||
| Скасовано | 1918 | ||
| Вище звання | Сотник | ||
| Нижче звання | Хорунжий | ||
| Рівноцінні звання | ВМС: Мічман | ||
.svg.png.webp)
Звання значковий було вище за рангом від хорунжого і нижче за сотника.
Передумови появи
Значок, малий полковий прапор, що його використовували в повсякденні замість великої полкової хоругви. Обов'язки несення і охорони значка з 1-й чверті XVIIІ ст. були на другому хорунжому, який очолював осібний загін з найкращих та найзаслуженіших козаків полку — значкових товаришів[1].
В XVII — XVIII ст. в Гетьманщині, значковий товариш найменший ранг Значного військового товариства.
Знаки розрізнення
Знаки розрізнення в Збройних силах Української Держави були введені наказом Військової офіції ч. 221 від 16 червня 1918 року і розміщувалися на погонах зі округленим кінцем. Обер-старшинські погони були вкриті двома золотими шнурами, завширшки у чверть ширини погону, які йшли вздовж погону. Знаками розрізнення значкового була одна чотирипроменева зірка на погоні.
Наказом Військової офіції ч. 222 від 18 червня 1918 року затверджувались польові погони військовослужбовців захисного кольору. Якщо вигляд звичайних погонів був під значним німецьким впливом, то вигляд польових офіцерських погонів Української Держави, нагадував російські імперських часів. Генеральські погони мали зигзаг який йшов вздовж погону, старші офіцери (штаб-старшина) мали на погонах два просвіти, а молодші офіцери (обер-старшина) один просвіт. Значковий на захисному погоні з одним просвітом мав одну чотирипроменеву зірку захисного кольору.
| Нижче за рангом: Хорунжий |
 ЗС Української держави Значковий (1918) |
Вище за рангом: Сотник |
Див. також
Примітки
- Однороженко О. А. Козацька територіальна геральдика кінця XVI—XVIII ст. — Харків, 2009. — 415 с. (93 с.) — (Monumenta rutheniae heraldica; vol. 3). — ISBN 966-7409-20-1
Джерела
- Ранґи військові // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 7. — С. 2466-2467
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. —535 (Репринтне видання: Київ, 1992)
- Воинские звания * Чмир, Микола. Відзнаки військових звань Українських збройних формувань 1917-1921 рр. // Військово-історичний альманах. — К., 2001. — № 2(3). — С. 92—109.
- Чмир Микола. Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. Збірник 9. — Львів : Український визвольний рух, 2007. — С. 181-247. — (Пам’ятки історичної думки України) — ISBN 5-7707-4256-9.