Зобов'язання (правовідносини)

Зобов'я́зання (у цивільному праві) — правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку[1][2].

Класифікація

Залежно від підстав виникнення всі зобов'язання поділяються на договірні, що постають з угоди, домовленості сторін, та позадоговірні, що виникають незалежно від волі учасників, породжуються такими юридичними фактами, як заподіяння шкоди, безпідставне збагачення тощо[1].

У законодавстві України виділяють господарські зобов'язання, у яких беруть участь суб'єкти господарювання. Ці зобов'язання також належать до того ж розділу цивільного права, однак вони мають дещо інший режим правового регулювання (на відміну від зобов'язань, в яких суб'єкти господарювання участі не беруть)[3].

Див. також

Джерела

  1. О. М. Мачявко. Зобов'язання // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
  2. Глава 47. ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ // Цивільний кодекс України.
  3. Пунда О.О. Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. А  Л. — С. 295. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.