Золтан Гусарик

Золтан Гусарик
угор. Huszárik Zoltán
Ім'я при народженні угор. Huszárik József Zoltán
Народився 14 травня 1931(1931-05-14)
село Домонь, на північ від Будапешта
Помер 15 жовтня 1981(1981-10-15) (50 років)
Будапешт
Громадянство Угорщина
Діяльність графік, художник костюмів, кінорежисер
Alma mater Будапештська Академія театру і кіно
Мова творів угорська
У шлюбі з Аннамарія Мельчерd і Ільдіко Могерd[1]
Діти Kata Huszárikd[2]
Нагороди

премія Кошута (1990)

Премія Бели Балажаd (1973)

 Золтан Гусарик у Вікісховищі

Золтан Гусарик[3] (також Хусарик; угор. Huszárik Zoltán; 14 травня 1931 село Домонь, на північ від Будапешта — 15 жовтня 1981, Будапешт) — угорський графік, художник костюмів, кінорежисер.

Біографія

У 1949-1952 навчався в Будапештській Академії театру і кіно, відрахований як ненадійний елемент (син багатого селянина). Змінив багато професій, в 1959-1961 все ж закінчив Академію. Зняв кілька блискучих короткометражних фільмів і дві повнометражні ігрові стрічки — «Синдбад» (1971) і «Чонтварі» (1979)[4], всі вони стали прапором «нової хвилі» в угорському кіно, були удостоєні численних національних і зарубіжних премій. Виступав як театральний режисер (в 1974 поставив в Дебрецені драму-притчу Іштвана Еркеня «Кішки-мишки», 1969). Покінчив життя самогубством.

Автопортрет 1900

Творчість

Обстановка і атмосфера обох ігрових фільмів Гусарика — «кінець століття», їх стилістика відрізняється рідкісною вишуканістю, а інтонація — глибокої ностальгією. В обстановці політичного похолодання і ідейного застою в Угорщині після 1968 обидві стрічки прозвучали зверненим у недосяжне минуле реквієм за епохою східноєвропейського модерну межі XIX-XX століть. Не випадково їх центральним персонажем і свого роду «візитною карткою» став популярний драматичний актор Угорщини, одноліток Гусарика Золтан Латинович. В 1976 наклав на себе руки. Виконавши заголовну роль шукача пригод у «Синдбаді», він пережив себе. У фільмі йдеться про трагічну долю живописця кінця XIX — початку XX століття Тівадара Чонтварі. Сценарій писався також в розрахунку на Латиновича. Знятий фільм відкривається присвятою загиблому і пронизаний мотивом неможливості ні бути собою, ні перетворитись на іншого.

Визнання

Гусарик був нагороджений премією імені Бели Балажа (1971), а також Премією Кошута (1990, посмертно).

Фільми
  • Groteszk/ Гротеск (1963)
  • Elégia/Елегія (1965)
  • Capriccio/Каприччіо (1969)
  • Amerigo Tot — (1969)
  • Szindbád — Синдбад (1971)
  • Tisztelet az öregasszonyoknak -1973)
  • A piacere (1978)
  • Csontváry/ Чонтварі (1979).

Джерела
  • Zay L. Huszárik Zoltán. Budapest: M. Filmintézet — Múzsák, 1985
  • Jeancolas Jean-Pierre. Miklós, István, Zoltán et les autres: 25 ans de cinéma hongrois. Budapest: Corvina, 1989
  • Huszárik breviárium/ Lencsó L., ed. Budapest: Szabad Tér, 1990 (включает тексты Х. и множество документов)
  • Zsugán I. Nagy motívum igezeteben. Huszárik Zoltán// Zsugán I. Szubjektív magyar filmtörténet 1964—1994. Budapest: Osiris-Századvég, 1994.

Посилання

Примітки
  1. Eifert J. Kedvesem! Boldog születésnapot! — 2011.
  2. https://port.hu/adatlap/szemely/huszarik-kata/person-19151
  3. Українське кіно: Євроформат: Хроніки громадських обговорень 1996—2003 рр. / відп. ред. О. Г. Рутковський. — К.: Альтерпрес, 2003. — С. 40.
  4. Анонс фільму З.Гусарика на сайті Kino-Коло
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.