Зона тиші
Зона тиші (пол. Strefa ciszy) — в Польщі: територія водойми, на якій заборонено, щоб гучність шуму була вищою за 45 дБ. Зони тиші визначаються правилами воєводства, після адміністративних змін з 1 січня 1999 року компетенції у цьому питанні належать до повітових рад.
Категорії зон
Водні об'єкти зони тиші поділяються на дві категорії:
- заборона шуму дійсна на території водного об'єкта,
- заборона шуму дійсна в районі води та ще 500 метрів поясу навколо берегової лінії.
У зоні тиші забороняєтьсяі:
- Викид шума вище 45 дБ — заборона в основному охоплює водні агрегати, що працюють на двигунах внутрішнього згоряння (наприклад, моторні човни), а також автомобілі, надто гучні звукові пристрої (магнітофони, радіоприймачі).
- За невиконання правил — штраф у розмірі 500 злотих,
- Заборона не охоплює компактні міські, сільські будівлі, залізничні колії, громадські дороги та під'їзні шляхи до кемпінгів та самі кемпінги.
Визначення зон тиші
Зони мовчання визначаються постановами повітової ради. Проект такої постанови узгоджується з виконавчим органом відповідної гміни (мером, війтом) протягом 30 днів. Відсутність відповіді від виконавчого органу після закінчення цього терміну передбачає презумпцію згоди на створення такої зони. Позначення цих територій є обов'язковим для планування просторового розвитку. Гміни не можуть виділити такі зони будівництва, які можуть призвести до збільшення шуму. У рекреаційних районах повітова рада може обмежувати або забороняти використання суден на поверхні водоймищ, за винятком судноплавних вод, де компетенція в цьому відношенні належить міністру, компетентному в галузі навколишнього середовища.