Злотий

Спочатку, в XIV i XV стт., назва була використана для всіх видів іноземних золотих монет в обігу Польщі, в першу чергу угорських і венеційських дукатів. В обігу Польщі, вони початково ділились на 12-14[2] грошів. Ухвалою сейму з 1496 року встановлено курс злотого на 30 грошів. З плином часу цей курс — беручи до уваги зміни в паритеті ціни золота і срібла — не втримався. Відтоді було встановлено одиницю розрахунку, яка була рівна 30 срібним грошам (гр) як польський злотий (злп), який також називали флорином (фл). Натомість золотий дукат отримав назву червоний злотий. Термін «злотий», відокремившись від терміну «золотий дукат», став означати грошово-розрахункову одиницю, яка з часом витіснила з цієї ролі гривню. Був зручним для розрахунків, бо дорівнював половині копи.[2]

Злотий довгий час залишався тільки розрахунковою одиницею. Обігові монети мали наступні номінали:

• Денар — 1/6 шеляга
• Шеляг — 1/3 гроша
• Півгрош — 1/2 гроша (до 1526)
• Грош — 1 грош (від 1367 до 1795, також пізніше)
• Півторак — 1 ½ гроша (від 1621 до 1660)
• Двояк — 2 гроші (в основному за панування Яна ІІ Казимира)
• Трояк — 3 гроши (від 1528 до 1795, також пізніше)
• Чворак — 4 гроші (від 1565 до 1568)
• Шостак — 6 грошів (від 1528 до 1764)
• Орт — 18 грошів (від 1609 до 1756)

Монета 15 дукатів часів Речі Посполитої, 1617 рік.

Реальною срібною монетою став 1564 року, як «полукіпок» з цифрою ХХХ (грошів), що був викарбуваний монетним двором у Вільнюсі. Потім — у вигляді 30-грошевого так званого «легкого талера» (1620—1622 роки), в 1663-1666 роках під народною назвою тимфа, реальна вартість якого ледве складала 12 грошів.[3]

На українських землях Речі Посполитої його називали «золотим» (як і інші литовські, західноєвропейські, з XVII ст. — московські монети).

В XVII столітті 1 червоний злотий становив 4 — 6 злотих польських.

Постійне карбування злотого в Речі Посполитій було налагоджене з 1766 року. Після монетарної реформи короля Станіслава Августа злотий став дорівнювати 4 срібним, чи 30 мідним грошам. 1794 року вперше з'явилися паперові гроші, номінальна вартість яких виражалась злотими.[3]

Таке співвідношення збереглося тривалий період за Князівства Варшавського i Польського Королівства. Мінниця варшавська монетою-злотим до 1841 року.

Банкнота 100 злотих 1934 року.

Впроваджений в обіг 29 квітня 1924 р. в результаті грошової реформи, впровадженої міністром фінансів Владислава Грабського, злотий замінив польську марку, що була запозичена у Німеччини. Нова валюта опиралася на золотовалютний паритет, вартість 1 злотого встановлено на рівні 0,1687 г золота.

Серед пропонованих назв валюти Другої Речі Посполитої найбільшу популярність мали «лех», «пол» і «злотий». Зрештою, було обрано назву злотий, яка стала історично монетарною одиницею Польського Королівства.

Після початку Другої світової війни гітлерівці впровадили на території Генерального Губернаторства нові гроші з тією ж самою назвою, що й до війни — злотий. Використовувалася також окупаційна рейхсмарка.

Після захоплення Польщі Червоною армією в країні був встановлений соціалізм. У 1944, Польським комітетом національного визволення були представленні нові банкноти. Старі обмінювалися на нові у співвідношенні 1:1, але з обмеженням в 500 злотих для приватних осіб та 2000 злотих для підприємств. Усі банкноти були відруковані в Держзнаку у Москві та містили синтаксичні помилки і росіянізми.

У 1945 був заснований Національний банк Польщі, який почав випускати свої банкноти. Наприкінці 1940-х злотий девальвував і в 1950 р. була випущена зовсім нова серія банкнот та монет. Старі банкноти обмінювалися на нові за курсом 100:1.

З встановленням соціалізму в Польщі, як і в решті країн Варшавського договору, були націоналізовані усі підприємства та фабрики. Однак малі підприємства, на відміну від СРСР, продовжували залишатися в приватній власності. На початку 1950-х в країні проводилася політика колективізації економіки. Більшість малих фермерів були об'єднані у великі державні фірми, а ті, що залишилися банкрутували, оскільки держава закуповувала їх продукцію за дуже малими цінами. В результаті сільське господарство занепадало. Ситуацію у 1956 поміняло нове керівництво на чолі Владислава Гомулка, яке послабило сталінську політику — державні ферми були реформовані, зменшені обсяги обов'язкових поставок, підвищено ціни державних закупівель. Відтоді в Польщі встановилася структура економіки, за якої промисловість була державною, а сільське господарство переважно приватним.

На початку 1970-х нове керівництво на чолі Едварда Ґерека ініціювало серйозні реформи на які, однак, в уряду не вистачило грошей. Це було зумовлено великою заборгованістю Польщі перед СРСР та іншими країнами Варшавського договору, кредити від яких країна брала на стимулювання росту промисловості та збереження робочих місць. До кінця 1970-х зовнішній борг Польщі виріс до велетенських розмірів що породило фінансову кризу. Після економічного росту в 1971—1978 роках, країна увійшла в дуже глибоку рецесію. Дана криза тривала аж до початку 1990-х років і супроводжувалася великими розмірами інфляції. Так у 1982 вона становила більше 100 % (на тлі також введеного воєнного стану в країні), у середині 1980-х уповільнилася до 15 % річних, однак до кінця 1980-х знову збільшилася, і у 1990 р. вона становила більше 500 % річних. Як наслідок відбувалася девальвація злотого. У 1982 Центробанком Польщі стали друкуватися банкноти номіналом 5 тис. злотих, у 1988 — 10 тис., 1989 — 20 та 50 тис., у 1990—100, 200 та 500 тис. злотих.

У 1988, паралельно з «Перебудовою» в СРСР, нове керівництво на чолі з Мечиславом Раковським було змушене погодитись на перехід державних підприємств в приватні руки. У 1989 новий віце-міністр Лєшек Бальцерович запропонував ряд «шокових» реформ по переходу від державної до ринкової економіки, який отримав назву «План Бальцеровича». Під час втілення плану відбулось тимчасове падіння виробництва, зростання було досягнуто у 1992 році.

В 1995 році після досягнутої в 1993—1994 роках фінансової стабілізації була проведена деномінація, в результаті якої номінальна вартість валюти Польщі була зменшена в 10 000 разів. Для позначення нової валюти стали використовувати назву «новий злотий» (втім, «старі» злоті теж називались новими, коли їх ввели в 1950 році після попередньої деномінації).

1 січня 1995 року в грошовий обіг країни були випущені грошові знаки нового зразка — банкноти вартістю 10, 20, 50, 100 і 200 злотих (всі з профілями польських королів) і розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 грошей. Нові банкноти були віддруковані в 1994 році, а нову розмінну монету карбували на Варшавському монетному дворі починаючи з 1990 року[4]. Одночасно із вводом в обіг нового злотого було прийнято рішення про поступове вилучення грошових знаків, що були в обігу в Польщі до деномінації. Старі злоті приймались як засіб оплати до 31 грудня 1996 року, а до 31 грудня 2010 року їх можна було обміняти в банківських установах.[5].

Протягом 2014—2017 рр, Національний банк Польщі ввів другу серію банкнот злотого. Від першої серії дизайн банкнот відрізняється лише деякими змінами (переміщена голограма, додане «Сузір'я Євріона», тощо), профілі королів, інші значні елементи, розміри та домінуючі кольори були залишені без змін. В другій серії була запроваджена нова банкнота номіналом 500 злотих. На банкноті забражений король Ян III Собеський.[6] Крім обігових, Нацбанк Польщі також періодично випускає різноманітні пам'ятні монети і банкноти.

Нижче в таблицях описаний перелік обігових монет та банкнот нового злотого.