Зоряний міст (роман)

Розсіяні планети утримуються разом компанією «Ерон», яка, принаймні володіє таємницею скоріше швидких, ніж легких, подорожей по Трубах, які живляться енергією, отриманої від зірки Канопуса. Лідери Енрона збираються на стародавній Землі, щоб відкрити нову Трубу.

Хоча літній генеральний директор Гарт Колнар наближається до смерті від природних причин, невідомі партії найняли авантюриста Горна для вбивства Колнара. Мандруючи пустелею, повз простріл охоронців та силовиків, Горн наштовхується на Ву, старого китайського продавця та його допитливого супутника Ліла, який змінює форму, жоден з яких не видається здатним пережити небезпеку та суворі умови пустелі. І все-таки вони всі йому рівні в досягненні мети, спускаючись до того, щоб сховатися, щоб змішатися з заможними, розважаючи їх простою, поки Ліл краде й ковтає їх алмази. Горн виконує свою місію, і в відчайдушній боротьбі врятуватися від наступного мисливця за голоапми він зустрічається з Вендре Колнар, прекрасною дочкою і тепер, можливо, спадкоємцем мертвого чоловіка.

Рятуючись через багатовимірну трубу в космічному костюмі, Горн опиняється на планеті Ерон, світі, який використовує компанія Ерон. Тут він стикається з корумпованою та виснаженою аристократією, боротьбою за владу між спадкоємцями, прихованою революцією, таємним метро, відомим лише Директорам, у той же час Ву та Ліл, на кожному кроці демонструючи все більше таємничих знань і можливостей. Таємниця того, хто насправді знає секрет Труб, стає важливим інструментом у боротьбі за посаду Генерального директора.

Горн відвідує зустріч директорів під прикриттям, Ву грає роль директора Матала (справжнього вбив агент амбітного Дюкана, директора з безпеки). Горн та Ву рятують Вендре втікають, у той час як інші директори зачинені ймовірно в фатальній боротьбі. Вони дістаються до Північного полюсу й намагаються вимкнути трубки, виявивши, що просте володіння чистою Золотою Кров’ю насправді не є секретом їх дезактивації. Війська та революціонери неузгоджено стикаються біля Полярної шапки, а Горна зрештою заарештовують та відправляється на тюремну планету Ванте. Утворивши союз з місцевими вигнанцями (яких ще й переслідують), він використовує політичний конфлікт у рідному світі, щоб захопити в'язницю, вочевидь, рятуючи при цьому Пітера Сейра, Визволителя, лідера невдалого заколоту проти Ерона, якого Горн передає свої навички.

Повернувшись з Саїром до хаосу Ерона, Горну вдається захопити надзвичайно важливу станцію метрополітену й, таким чином, взяти під контроль планету, яку він передає Вендре, а вона в свою чергу — Саїру. У той час як Горн та Вендре Колнар допитують ув'язненого Дюкана, Горна хитрістю змушують розстріляти в'язня безпосередньо перед тим, як той зможе розкрити головну таємницю: хто такий Ву. Останній, в свою чергу, не втримується від спокуси пояснити своє особливе місце в історії Горну, його передбачуваній жертві, проте Вендре рятує Горна, й Ву, вочевидь, (зрешті) застрелили. Вендре та Горн планують одружитися та переїхати до сільської місцевості, подалі від її рідного Ерону.

Чи був Ву майстром-ляльководом, який усіми манпулював, або просто безсмертним опортуністом? Свобода — це ілюзія, чи необхідність, або ж те й інше? Відповіді написані в рукописі китайською мовою, який ніхто, крім Ву, не може прочитати.

Ентоні Бучер розкритикував роман як «доволі неживу вигадку, в якій і проза, і характеристика виходять прямо з машини, недоторкані людськими руками»[2]. П. Шуйлер-Міллер, однак, назвав «Зоряний міст» «грандіозною, старомодною сліпучо-засліпчуючою мереживом» та «невдалою екшн-пригодою», підсумовуючи «Хоча, ймовірно, [роман] не буде в жодному «найкращому» списку, його [буде] весело читати»[3]. Оглядач «Нью-Йорк таймс» Віллерс Джерсон аналогічно описував його як «роман, який швидко рухається кров'ю та громом»[4].

Самюел Р. Ділейні та Едвард Брайант охарактеризували «Зоряний міст» як книгу, яка «перетворила [їх]» на наукову фантастику[1]. Через понад двадцять років після його першої появи здивований Джеральд Йонас з захопленням характеризує роман у «Книжковому огляді від Нью-Йорк Таймс», зазначивши, що «цей незрозумілий [роман] читається переважно як співпраця між Гайнлайном та Азімовим», зазначивши, що «одна з причин чому книга читається так добре, [так це] тому, що автори не соромляться того, що роблять на кожному рівні»[5].

• Chalker, Jack L.; Mark Owings (1998). The Science-Fantasy Publishers: A Bibliographic History, 1923-1998. Westminster, MD and Baltimore: Mirage Press, Ltd. с. 304.
• Tuck, Donald H. (1978). The Encyclopedia of Science Fiction and Fantasy. Chicago: Advent. с. 463. ISBN 0-911682-22-8.