Зів'яле листя

«Зів'яле листя» — збірка творів українського письменника Івана Франка. Зразок інтимної лірики. Написана протягом 1886—1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».

Зів'яле листя
Титульна сторінка збірки поезій І. Франка «Зів’яле листя» (1896 р.)
Автор Іван Франко
Мова українська
Опубліковано 1896
Видання 1896
 Цей твір у  Вікіджерелах

У цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.

Тематика збірки

Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.

Поезія «Червона калина, чого в лузі гнешся?» написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця — любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.

Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання — Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Целіну Журовську, яка так і не стала його дружиною.

Зміст збірки

Збірка складається з трьох частин — «три жмутки».

Перший жмуток (1886—1893)
I. По довгім, важкім отупінню…
II. Не знаю, що мене до тебе тягне…
III. Не боюсь я ні бога, ні біса…
IV. За що, красавице, я так тебе люблю…
V. Раз зійшлися ми случайно…
VI. Так, ти одна моя правдивая любов…
VII. Твої очі, як те море…
VIII. Не надійся нічого
IX. Я не надіюсь нічого…
X. Безмежнеє поле в сніжному завою…
XI. Як на вулиці зустрінеш…
XII. Не минай з погордою…
XIII. Я нелюд! Часто, щоб зглушить…
XIV. Неперехідним муром поміж нами…
XV. Не раз у сні являється мені…
XVI. Похорон пані ПАНІ А. Г.
XVII. Я не кляв тебе, о зоре…
XVIII. Ти плачеш. Сліз гірких потоки…
XIX. Я не жалуюсь на тебе, доле…
XX. Привид
Епілог

Другий жмуток (1895)
  • I. В Перемишлі, де Сян пливе зелений…
  • II. Полудне…
  • III. Зелений явір, зелений явір…
  • IV. Ой ти, дівчино, з горіха зерня…
  • V. Червона калино, чого в лузі гнешся?
  • VI. Ой ти, дубочку кучерявий…
  • VII. Ой жалю мій, жалю…
  • VIII. Я не тебе люблю, о ні…
  • IX. Чому не смієшся ніколи?..
  • X. В ВАГОНІ
  • XI. Смійтесь з мене, вічні зорі!..
  • XII. Чого являєшся мені у сні?
  • XIII. Отсе тая стежечка…
  • XIV. Якби знав я чари, що спиняють хмари…
  • XV. Що щастя? Се ж ілюзія…
  • XVI. Як не бачу тебе…
  • XVII. Як почуєш вночі край свойого вікна…
  • XVIII. Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…
  • XIX. Як віл в ярмі, отак я день за днем…
  • XX. Сипле, сипле, сипле сніг…

Третій жмуток (1896)
  • I. Коли студінь потисне…
  • II. Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!..
  • III. Байдужісінько мені тепер…
  • IV. В алеї нічкою літною…
  • V. Покоїк і кухня, два вікна в партері…
  • VI. Розлука! Те, що я вважав…
  • VII. Не можу жить, не можу згинуть…
  • VIII. Я хтів життю кінець зробить…
  • IX. Тричі мені являлася любов…
  • X. Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!..
  • XI. Чорте, демоне розлуки…
  • XII. І він явивсь мені. Не як мара рогата…
  • XIII. Матінко моя ріднесенька!..
  • XIV. Пісне, моя ти підстрелена пташко…
  • XV. І ти прощай! Твого ім'я…
  • XVI. Даремно, пісне! Щез твій чар…
  • XVII. Поклін тобі, Буддо!..
  • XVIII. Душа безсмертна! Жить віковічно їй!..
  • XIX. «Самовбійство — се трусість…»
  • XX. Отсей маленький інструмент…

Пісні

Поезії «Безмежнеє поле», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Твої очі, як те море» покладено на ноти. Особливо чарівним є романс К. Данькевича на слова поезії «Чого являєшся мені у сні?», також у пісні В. Козловського «Знаєш» було використано уривок з цього віршу («…Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш…»)

Характеристика збірки

Михайло Коцюбинський

"У Франка є прекрасна річ — лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв. ... Взагалі Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику. Деякі з них і справді положено на голос Лисенком і другими".[1]

Тарас Франко

“Три є головні стовпи поетичної творчості І.Франка: “Лис Микита” – розумна голова, “Зів’яле листя” – песимізм молодечого віку по зазнаній невдачі, і “Мойсей” – “та прийде час”… І важко сказати, котрий з цих творів найбільший. “Зів’яле листя” – найориґінальніше, “Мойсей” – без сумніву найвеличніший, але ж “Лис Микита” – найпопулярніший і щодо свого значіння найважніший”.[2]

Примітки
  1. Крцюбинський, Михайло (1979). Іван Франко / Твори в трьох томах. т. 3. (укр). Київ: Дніпро. с. 267–268.
  2. Франко, Тарас (1937). “Лис Микита”. Критичний розбір поеми Івана Франка (укр.). Львів. с. 95.

Посилання

Література
  • Словник мови поетичної збірки Івана Франка «Зів'яле листя» = Glossary of Ivan Franko's Collection of Poetry «Faded Leaves» / Зеновій Терлак. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 394 с.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.