Зігфрід фон Вальденбург

Зігфрід Ганс Пауль Гюнтер фон Вальденбург (нім. Siegfried Hans Paul Günther von Waldenburg; 30 грудня 1898, Гросс-Ляйпе — 27 березня 1973, Ганновер) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Зігфрід фон Вальденбург
нім. Siegfried Hans Paul Günther von Waldenburg
Генерал-майор фон Вальденбург (грудень 1944).
Народився 30 грудня 1898(1898-12-30)[1][2]
Оборники-Шльонські, Тшебницький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер 27 березня 1973(1973-03-27)[1][2] (74 роки) або 24 березня 1973(1973-03-24) (74 роки)
Ганновер, ФРН
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Батько Friedrich von Waldenburgd[1]
Мати Marie von Kesseld[1]
У шлюбі з Jutta von Altend
Діти Maria-Eva von Waldenburgd[1], Hertha von Waldenburgd[1] і Gabriele von Waldenburgd[1]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Біографія

15 липня 1916 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. 8 жовтня 1918 року взятий в полон британськими військами. 30 березня 1920 року звільнений і продовжив службу в рейхсвері. До початку Другої світової війни він займав посаду начальника оперативного відділу 6-ї піхотної дивізії. Пізніше він був начальником штабу 12-го корпусу (1940-41), а в листопаді 1941 року призначений заступником військового аташе в Римі. 17 квітня 1944 року прийняв командування 26-м моторизованим полком 24-ї танкової дивізії. З 19 вересня 1944 року — командир 116-ї танкової дивізії. Мало хто очікував, що молодий оберст зуміє добре командувати виснаженою дивізією, особливо з огляду на деморалізацію і безглуздість її штабу, а також нечисленність полків. Однак, незважаючи на вік і відносну нестачу досвіду командування, Вальденбург цілком впорався зі своїм завданням і навіть заслужив особисту подяку фюрера, що було рідкісною честю для офіцера Генерального штабу на п'ятому році війни. 15 квітня 1945 року взятий в полон союзниками. В 1947 році звільнений. В 1955 році жив в Ганновері.

Звання

Нагороди

Література
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena, 2. Auflage 2007, ISBN 978-3-938845-17-2
  • Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 - Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile, Dörfler Verlag, Eggolsheim 2004, S. 353, ISBN 3-7909-0284-5

Посилання

Примітки
  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. TracesOfWar
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.