Зінов'єва Світлана Людомирівна

Світла́на Людоми́рівна Зіно́в'єва (нар. 16 травня 1952(19520516) в Челябінську) — радянська, українська кінооператорка, продюсерка.

Зінов'єва Світлана Людомирівна
Народилася 16 травня 1952(1952-05-16) (69 років)
Челябінськ, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Україна
Діяльність кінооператорка, кінопродюсерка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb nm0957064
Нагороди та премії

Біографія

Народилася в Челябінську 1952 року (тоді РСФСР). Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1976), кінооператорська майстерня Сурена Шахбазяна.

Працювала на Одеській кіностудії та студії Київнаукфільм. Зняла як операторка-постановниця 7 ігрових та близько 30 документальних фільмів. Починаючи з 1993 року, незалежна продюсерка, глава і засновниця Inspiration Films Company .

Ініціювала та проводила з партнерами протягом 8 років Українські майстерні з міжнародної копродукції документального кіно. Продюсувала близько 50 документальних фільмів, широко представлених на престижних міжнародних кінофестивалях, деякі з фільмів були нагороджені на FID Марсель, МКФ Краків, МКФ Молодість, Артдокфест, Азербайджанський аудіовізуальний фестиваль, Ханти-Мансійського МКФ, та ін.

Засновниця та співкураторка Клубу документального кіно Close Up .

Експертка, член журі та лекторка.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Продюсер
  • «Контури» (2016), 66хв., реж. О. Чорний, В. Балаян, О. Радинський
  • «Свій голос» (2016) 77 хв., реж. С. Маслобойщиков[1]
  • «Григорівський синдром» (2016), 14 хв., реж. Д. Глухенький
  • «Український аргумент» (2015, співпродюсер), 60 хв., реж. С. Маслобойщиков
  • «Сестра Зо», 62 хв. Реж. А. Коваленко і Л. Дуракова (2014)
  • «Ігор Шамо. Постлюдія», 58 хв., реж. Ю. Лазаревська (2014) продюсер та один з операторів
  • «Позитив», 28 хв., реж. П. Кельм (Головко), 2013
  • «Табір. Лолі калі шуба», 52 хв., реж. О.Балагура, 2013
  • «Поза Євро» кіноальманах-лабораторія (співпродюсер), 2012
  • «Час життя об'єкта в кадрі» (2012, співавт. сценар.), реж. О. Балагура, Inspiration Films Company
  • «Мій батько Євген» (2010, співпродюсер), реж. А. Загданський
  • «Ревю (Представление)», реж. С. Лозниця (спільне виробництво Німеччина, Росія, Україна), 2008, копродюсер
  • «Крила метелика» (2007), 64 хв., реж. О. Балагура, (спільне виробництво Україна, Франція)
  • «Люди Майдану.NEVSEREMOS’!», 27 хв., реж. С. Маслобойщиков, спільне виробництво SDC (Швейцарія), Inspiration Films" (Україна), 2005
  • «Інакші», 27 хв., BT-SP, реж. М. Сурков, Inspiration Films" (Україна) у копродукції з LRT (Литва) (продюсер, автор сценарію), 2005
  • «На болотах», 24 хв., BT-SP, реж. М. Сурков, 2004
  • «Дело Плевицкой», 40 хв., ТБ канал «Культура», Росія, реж. С. Буковський (виконавчий продюсер, оператор, художник),2003
  • «Галшчин дім», 30 хв., реж. С. Маслобойщиков, 2002 
  • «Terra vermelha (Червона земля)», реж. С. Буковський, 30 хв. 16 мм, 2001

Кінооператор
  • «Глибока рідня» (1979, к/м), реж. С. Ашкеназі, Одеська кіностудія
  • «Колесо історії» (1981), реж. С. Клименко, Одеська кіностудія
  • «Час для роздумів» (1982), у співавторстві з В. Кабаченком, реж. С. Ашкеназі (1985), Одеська кіностудія
  • «Коли стають дорослими», реж. С. Ашкеназі (1985), Одеська кіностудія
  • «Осіння історія» (1990) реж. В. Кукушкін, ВТО Дебют
  • «Родимка» (1991, к/м, у співавторстві з В. Кабаченком), ВТО Дебют
  • «Поминання» (1991)
  • «Спілка одноногих» (1992, у співавторстві з В. Кабаченком), реж. О. Столяров, ВТО Дебют
  • стрічки «Середньовіччя зачинається о 18:00» (фільм 1), «Я, милістю божою, пан возний» (фільм 2), «Магдебурзькі хроніки» (фільм 6) та «Бий, хто цнотливий!» (фільм 8) в документальному циклі «Невідома Україна. Як судились колись в Україні» (1993)[2] та ін.

Відзнаки

Література
  • Молоде кіно України. Вип. 2-й. — К., 1991. — С. І2;
  • Телебачення і радіо України: Професіонали. — К., 2001. — С. 96.

Примітки
  1. В Киеве состоится премьера фильма Сергея Маслобойщикова «Свой голос». cultprostir.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 25 травня 2017.
  2. Національна кінематека України: Невідома Україна. Як судились колись в Україні
  3. У столиці нагородили лауреатів 17-ї мистецької премії «Київ». kievcity.gov.ua. Процитовано 25 травня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.