Маслобойщиков Сергій Володимирович

Уродженець Києва. Закінчив Київський художній інститут (1981, майстерня Тимофія Лящука) та Вищі курси сценаристів та режисерів (1989, майстерня Романа Балаяна) в Москві. У 1986-87 роках навчався у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (викладач Віктор Кісін).[6]

Почав професійну кар'єру в Києві. У 1981–83 роках був художник-постановник Київського Театру естради. У 1984–87 роках був головним художником Київського Молодого театру. З 1990 року працює реж.-поста­­новником на Київській кіностудії Довженка. З 2016 року став викладачем кафедри сценографії Національної академії образо­творчого мистецтва та архітектури.[6]

Починаючи з 90-их зняв низку художніх та документальних фільмів, що мали успішну фестивальну долю.[7]

Як режисер[8][9]

Кліпи

• MaHA Rocks — «I Am a Ukrainian» (2015)[6]

Телебачення

• «Монологи» (серія телепрограм, 1997—1998, 1+1)[10]

Неігрові, короткометражні художні,

• «Сільський лікар» (1988, короткометражний худ.)
• «Інший» (1989, короткометражний худ.)
• «Світ Сашка Шумовича» (1997, док. фільм,)[10]
• «Від Булгакова» (1999, "студiя «Контакт» док. фільм, 29 хв., 37 хв. у версії з коментарями автора)[11]
• «Lider» твя «Данило Лідер» (2000, док. фільм, 30 хв.)
• «Дві сім'ї» (2000, док. фільм, 30 хв.)[12]
• «Галшчин дім» (2002,"Inspirаtion Fims", док. фільм, 30 хв.)[13][14]
• «Люди Майдану/People from Maydan. NEVSEREMOS!» (2005, док. фільм)
• «Чорта з два» (2009, телефільм худ.)[lower-alpha 1][15][16]
• «Український аргумент» (2014, док.фільм)[17]
• «Свій голос» (2016. док. фільм)[10]

Повнометражні художні

• «Співачка Жозефіна й Мишачий Народ» (1994)
• «Шум вітру» (2002)

Як актор

• «Жодного дня без пригод» (1971, т/ф)
• «Віра, надія, кохання» (1972, т/ф)
• «Доміно» (1973, т/ф)
• «Земні та небесні пригоди» (1974, т/ф)
• «Друге дихання» (1974, т/ф)
• «Острів юності» (1976, т/ф)

• Нагороджений Золотою медаллю Національної академії мистецтв України в галузі театру (1998)[10]
• Лауреат премії В.Клеха (2000)[10]
• Лауреат премії Ф.Нірода (2015)[10]
• Лауреат Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука за документальний фільм «Свій голос» (2017)[18].
• Лауреат театральної премії «Київська пектораль» у 1997, 2001, та 2011 роках за вистави «Дон Жуан» Мольєра та «Гедда Ґаблер» Генріка Ібсена у Молодому театрі, та виставу «Буря» Вільяма Шекспіра — в Національному драматичному театрі ім. І. Франка.[10] Лауреат театральної премії «Київська пектораль» у 2018 році за кращу сценографію балету «За двома зайцями» Михайла Старицького в Національному театрі опери і балету ім. Т. Шевченка.[19]

У 2012 році Сергій Маслобойщиков відмовився брати участь у російсько-білорусько-українському фільмі Вилікувати страх «з ідеологічних міркувань», зазначивши що «надцікава, драматична доля великого хірурга В. Ф. Войно-Ясенецького — Архієпископа Луки — не заслуговує того, щоб до неї підходили зі спрощеними й заздалегідь заготовленими кліше. Вона вимагає відповідального і глибокого осмислення».[20][21][22]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[23].

• Офіційний сайт (новий сайт) (рос.)
• Офіційний сайт (старий сайт, архівна версія) (рос.)
• Сергій Маслобойщиков на сайті Національної академії мистецтв України
• Сергій Маслобойщиков на сайті Національної спілки кінематографістів України
• Сергій Маслобойщиков на сайті Сценарна майстерня
• Сергій Маслобойщиков на сайті stagedesign.hu