Йоганн фон Паллавічіні
Йоганн фон Паллавічіні (угор. Pallavicini János őrgróf, нім. Johann Markgraf von Pallavicini; 18 березня 1848, Падуя — 4 травня 1941, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина) — австро-угорський дипломат, маркіз. Останній посол Австро-Угорщини в Османській імперії.
Йоганн фон Паллавічіні | |
---|---|
угор. Pallavicini János őrgróf нім. Johann Markgraf von Pallavicini | |
Народився |
18 березня 1848 Падуя |
Помер |
4 травня 1941 (93 роки) Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина |
Громадянство | Королівство Італія |
Діяльність | дипломат |
Знання мов | німецька[1], угорська і італійська |
Заклад | Ministerrat für Gemeinsame Angelegenheiten der Österreichisch-Ungarischen Monarchied |
Учасник | Перша світова війна |
Членство | Грецьке філологічне товариство Константинополяd |
Титул | маркграф[2] |
Посада | foreign minister of Austria-Hungaryd і ambassador of Austria-Hungary to the Ottoman Empired |
Рід | Pallavicini familyd |
Брати, сестри | Ede Pallavicinid |
Нагороди |
|
Біографія
Походив зі стародавнього італійського дворянського роду Паллавічіні. Народився в Падуї. Навчався в Еденбурзі і Відні, потім вступив на австро-угорську дипломатичну службу.
У 1871 призначений аташе посольства в Німеччині, в 1878 — у Франції, в 1880 у Великій Британії. У 1887 став секретарем посольства в Сербії. У 1894 працював адвокатом в Мюнхені, в цьому ж році призначений на дипломатичну роботу в Росію. У січні 1899 став послом в Румунії.
5 жовтня 1906 призначений послом в Османській імперії. У 1911 під час хвороби графа фон Еренталя тимчасово виконував обов'язки міністра закордонних справ Австро-Угорщини. У 1908 виступав проти анексії Боснії.
Після початку Першої світової війни домігся вступу Туреччини у війну на боці Центральних держав.
У квітні 1917 маркіз фон Паллавічіні відмовився від пропозиції імператора Карла I стати міністром закордонних справ.
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана (1917)[3]. Член верхньої палати парламенту Угорщини (з 1927).
Помер в (Pusztaradvány), в Угорщині 4 травня 1941 в власному замку.
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- https://macse.hu/gudenus/mfat/fam.aspx?id=691
- A Szent István Rend tagjai. archive.is. 5 січня 2013. Процитовано 18 січня 2018.
Джерела
- William D. Godsey, Aristocratic Redoubt: The Austro-Hungarian Foreign Office on the Eve of the First World War, West Lafayette, Purdue University Press, 1999
- Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 7, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1978