Йозефа Гофер

Марія Йозефа Гофер, уроджена Вебер (нім. Maria Josepha Hofer; 1758 або 1757, Целль — 29 грудня 1819, Відень) — австрійська оперна співачка (сопрано). Відома як перша виконавиця партії Цариці ночі в опері Моцарта «Чарівна флейта».

Йозефа Гофер
нім. Maria Josepha Hofer
Основна інформація
Дата народження 1759[1], 1758[2][3] або 1757[4]
Місце народження Целль-ім-Візенталь
Дата смерті 29 грудня 1819(1819-12-29)
Місце смерті Відень, Австрійська імперія
Громадянство Німеччина
Професії співачка, оперна співачка
Співацький голос колоратурне сопраноd
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Марія Йозефа Вебер народилася 1757[5] або 1758 року[6] в місті Целль-ім-Візенталь. Вона була старшою донькою скрипаля Франца Фрідоліна Вебера[6]. Її сестрами були Констанція (згодом стала дружиною Моцарта), Алоізія і Софі Вебер[7].

Після смерті батька Йозефа оселилася у Відні, а з 1785 по 1787 рік виступала в Ґраці. 21 липня 1788 вона вийшла заміж за придворного скрипаля Франца де Паула Гофера, приятеля Моцарта, який, імовірно, їх і познайомив[6][8]. З 1789 року його знову співала у Відні, в театрі Ауф дер Віден, яким керував Шиканедер, а згодом в Театрі ан дер Він[8][5]. 24 січня 1789 року вона співала в німецькій версії комічної опери Паїзієлло «Уявні філософи». Ймовірно, для неї Моцарт написав втрачену арію «Ohne Zwang aus eignem Triebe», а також вставну арію «Schon lacht der holde Frühling», що призначалася для виконання в німецькій версії іншої опери Паїзієлло, «Севільський цирульник»[8][6]. Першим успіхом співачки став виступ в «Обероні» Пауля Враніцього 1790 року[8]. Того ж року у неї народилася донька Йозефа, яка також згодом стала співачкою[8][5].

Передусім Йозефа Гофер відома тим, що стала першою виконавицею партії Цариці ночі в «Чарівній флейті» Моцарта. Композитор написав для неї дві контрастні за своїм характером арії — «O Zittre nicht, mein lieber Sohn» і «Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen» — з тим, щоб підкреслити особливості її голосу і здатність співати у високій теситурі[9]. Існує легенда, що перед смертю Моцарт в маренні говорив, ніби чує, як Йозефа співає арію Цариці ночі і бере верхнє «фа»[10].

Після прем'єри «Чарівної флейти» Гофер продовжувала виступати з трупою Шиканедера. Особливий успіх вона мала в партії Юнони в «Аркадському дзеркалі» Зюсмайєра: тільки в січні 1795 року опера ставилася 14 разів, а до кінця року було ще близько трьох десятків постановок. Одна з арій, «Juno wird stets um dich schweben», вимагала від виконавиці такого ж вокальної майстерності, як і арія Цариці ночі[11].

1796 року помер чоловік Йозеф, і в наступному році вона вийшла заміж за співака Фрідріха Себастьяна Майєра. Згодом подружжя не раз виступали разом[11]. Сучасники неоднозначно відгукувалися про мистецтво співачки: з одного боку, зазначалося її вміння брати високі ноти, з іншого — різкість голосу і недолік акторської майстерності[6].

1805 року Йозефа Гофер залишила сцену. Вона померла 29 грудня 1819 року в Відні[6].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130841129 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Die Musik in Geschichte und Gegenwart — 1ère — Bärenreiter-Verlag, 1949.
  3. Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0
  4. Oesterreichisches Musiklexikon / Hrsg.: Österreichische Akademie der Wissenschaften
  5. Oesterreichisches Musiklexikon.
  6. The Grove Book of Opera Singers, 2008, с. 224.
  7. Paul Corneilson, 2018, с. 477.
  8. Paul Corneilson, 2018, с. 478.
  9. Paul Corneilson, 2018, с. 482—483.
  10. Paul Corneilson, 2018, с. 487.
  11. Paul Corneilson, 2018, с. 486.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.