Йорген Юве

Почав грати в футбол за команду «Уредд» із Порсгрунна у віці 16 років. В 1926 роув переїхав в Осло, де став гравцем «Люни». В 1928 році команда Юве пройшла у фінал Кубка Норвегії, але під час вирішальної гри програла «Ерн-Хортену». В сезоні 1930/1931 Юве виступив за кордоном, зіграв 12 матчів за швейцарський «Базель» та забив за нього 10 голів.

З 1928 по 1937 роки Йерген Юве грав і за збірну Норвегії, за яку провів 45 матчів забивши 33 голи, став самим результативним гравцем національної команди за всю її історію. Він дебютував в матчі проти Фінляндії у червні 1928 року, а останню гру провів проти Данії в червні 1937. Свій перший гол Юве забив в червні 1929 року граючи проти Голландії, оформив у тій ж грі хет-трик. Уже в наступних семи матчах він збільшив лік своїх забитих голів до 16-ти. В 22 матчах Юве виступав на позиції атакуючого, під час інших 23 ігор — на позиції захисника чи півзахисника (на правому фланзі і в центрі). В 23 матчах Юве виводив збірну будучи капітаном команди.

Юве був капітаном норвезької команди і на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні. 3 квітня Норвегія зустрілась із командою Туреччини та перемогла із рахунком 4:0. В наступному матчі норвежці грали проти Німеччини, — Магнар Ісаксен на 8-й і 84-ій хвилинах забив два м'ячі, на які німці нічого не відповіли, тим самим вибили їх з турніру. За цим матчем слідкував Адольф Гітлер та Йозеф Геббельс, для фюрера це був його перший і останній досвід походу на футбольний матч. 10 квітня норвежці програли 1:2 Італії в овертаймі. В матчі за 3-е місце норвежці перемогли Польщу 3:2. У всіх чотирьох матчах він взяв участь, але так і не забив.

В 1938 році Юве завершив кар'єру футболіста. У нього був невеликий тренерський досвід: він працював в штабах команд «Буде-Глімт» в 1939 році та «Мьольде» в 1948 році (протягом декількох тижнів), а також тренував протягом короткого періоду часу команди «Люн» та «Шейд». Одним з його підлеглих в «Люна» був Кнут Оснес — майбутній тренер клуба «Люн» та автор «золотих дублів» команди в 1967 і 1968 роках. Маловідомий тоді 23-річний Оснес, виступаючи за другий склад «Люни», справив дуже сильне враження на Юве і в скорому часі став гравцем основного складу.

Футбольні експерти-сучасники називали Юве одним із найкращих гравців свого часу. Він часто прагнув грати в центрі нападу як вінгео, — на цій позиції більш значну роль грали не техніка володіння м'ячем, а силові якості спортсмена. Як нападник Юве вмів добре грати головою, мав прекрасну швидкість та сильний удар. Як захисник він відрізнявся точним та надійним пасом, а також добре «читал гру» і твердо знав свої обов'язки в обороні.

В 2006 році відбулись урочисті з поводу 100-річчя дня народження Юоргена Юве. На офіційних подіях президент Норвезького футбольного союзу Пер Равн Омдаль  назвав його одним із найкращих футболістів в історії Норвегії. Відомі діячі Норвезького футбольного союзу та спортивні журналісти (такі, як Сондре Кофьорд, Пер Йорсетт, Ула Дюбвад Ольсен и Арне Скейе) відсвяткували важливий внесок Юве у виграну Норвегією бронзову медаль на олімпійському футбольному турнірі 1936 року.