Йосафат (Жарський)

Походив зі шляхетської родини. Початкову освіту здобув у Новогрудку і Борунах у 1787―1801 роках, після чого вступив на новіціят у Битенський монастир, де в 1802 році склав вічні обіти. У 1802―1804 роках вивчав філософію і математику в Жировицькому монастирі. 1804 року отримав священичі свячення. 1804―1806 роки — вивчав фізику і математику у Віленському університеті, а в 1809―1812 роки там само студіював богослов'я; завершив навчання зі ступенем доктора філософії. Під час перерви в навчанні (1806―1809) був учителем вимови і французької мови в Жировицьких школах, а згодом (1811―1814) в Жировичах викладав вимову і філософію для студентів-василіян. Кілька років був при Берестейському єпископові надвірним богословом, а між роками 1816―1818 — префектом у Жировицьких школах[1].

На капітулі в Битені 1818 року Жарського вибрали на уряд секретаря Литовської провінції і виконував він цей уряд до 1822 року, коли був обраний третім консультором і призначений настоятелем у Вільно. Наприкінці листопада 1826 року став протоігуменом Литовської провінції Пресвятої Тройці. У 1828 році став членом Литовської консисторії, а на початку 1830 — Лещинським архимандритом, а потім — Битенським. 12 лютого 1832 року іменований членом т. зв. Духовної колегії для Унійної Церкви в Санкт-Петербурзі. У 1832 році отримав доручення провести візитацію всіх василіянських монастирів. Йосафат Жарський подав у своєму звіті відомості про різні браки і недоопрацювання по монастирях, але також подав способи їх усунення (реформування), проте завжди наполягав на тому, що не варто їх скасовувати тому, що приносять користь Церкві і державі освітньою діяльністю[2][3].

Битенський монастир, у якому проживав, помер і був похований єпископ Йосафат Жарський

10 грудня 1833 року призначений єпископом-помічником Жировицької єпархії і титулярним єпископом Пінська[4]. Єпископську хіротонію уділив Йосафатові Жарському 21 січня 1834[4] року в Санкт-Петербурзі митрополит Йосафат Булгак у співслужінні Жировицького єпископа Йосифа Сємашка і латинського єпископа-помічника Кам'янець-Подільського Ігнатія Павловського. На резиденцію призначено йому Битенський монастир, але проживав він переважно в Лещинській архимандрії. Сємашко вимагав, щоб той мешкав у Битені і звідти керував реорганізацією монастирів і Церкви, план якої накреслив Сємашко, оскільки начебто перед єпископськими свяченнями Жарський подав на письмі свою згоду про перехід до Російської Православної Церкви[5].

Помер єпископ Йосафат Жарський 25 січня 1838 року в Битені і згідно зі свідченням Йосифа Сємашка, на його письмовому столі було знайдено документ, у якому зазначено про те, що він не брав участі у всіх справах реорганізації Унійної Церкви[6].

• Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 с. — ISBN 5-7745-0687-8
• О. Ісидор Патрило, ЧСВВ. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Записки ЧСВВ, Секція І. ― Том 48. ― Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.  ― С. 183—278.
• Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach // Przewodnik Naukowy i Literacki. — № 42 (1914). — S. 49—63, 143—155, 249—256, 341—349, 443—449. (пол.)

• Bishop Josafat Zarskyj † // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)