Йосиф (Величковський)

Син московського протоієрея з України. Освіту отримав у Московській духовній академії, після закінчення курсу деякий час був дияконом при одній із московських церков.

Коли у 1801 став вдівцем постригся у чернецтво, був учителем у петербурзькій гімназії та викладачем Закону Божого у комерційному училищі.

1803 — призначений соборним ієромонахом Олександро-Невської лаври.

1807 — призначений настоятелем Горнальського Миколаївського монастиря, із возведенням у сан архімандрита, ректором Курської семінарії і присутнім у курській консисторії.

1809 — переведений до переславського Данилового монастиря.

1814 — призначений ректором Владімірської семінарії.

1815 — під час огляду семінарії архімандритом Філаретом було відзначено: «Лекція ректора та засоби викладання дуже сподобалися ревізору, так що він тут же призначив його професором богослов'я».

9 листопада 1819 — хіротонія в Петербурзі в Казанському соборі в єпископа Архангельського та Холмогорського.

3 липня 1821 — переведений на Смоленську катедру.

Духовенство вважало свого архіпастиря дуже розумним та добрим. Резолюції він писав подекуди віршами. Займався і літературними працями, друкував у «Воскресном чтении» свої повчання.

Пам'яткою діяльності єпископа Йосифа на смоленській катедрі було відновлення великого Успенського собору на гроші, зібрані через пожертвування.

1834 — цар Микола I відвідав Смоленськ. Єпископ Йосиф підготував урочисту проповідь, але при появі царя сторопів, замість проповіді почав кропити монарха святою водою. Цар розгнівався і у той же день звільнив його на спокій і наказав жити в Україні.

17 лютого 1834 — за проханням звільнений на покій і до смерті проживав у Києво-Печерській лаврі. Похований у лаврі біля Дальніх печер.

• (рос.) Переславский Свято-Троицкий Данилов монастырь