Йосіда Кенко
| Йосіда Кенко 吉田兼好 | ||||
|---|---|---|---|---|
| яп. 吉田兼好 | ||||
 Уявний портрет Кенко (19 століття) | ||||
| Ім'я при народженні | Урабе Канейосі | |||
| Народився |
1283 Кіото, Японія | |||
| Помер |
1350 (1352) Японія | |||
| Країна | Японія | |||
| Діяльність | поет, письменник | |||
| Мова творів | японська | |||
| Жанр | вака | |||
| Magnum opus | Цуредзуреґуса | |||
| Конфесія | буддизм | |||
|
| ||||
 Йосіда Кенко у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Йосіда Кенко (яп. 吉田兼好, よしだけんこう; 1283—1350 (1352)) — японський поет і письменник кінця періоду Камакура — початку періоду Намбокутьо. Справжнє ім'я — Урабе Канейосі (卜部兼好)[1].
Служив у гвардії Імператора Ґо-Нідзьо і займав посаду заступника голови Лівої гвардії, але згодом прийняв чернечий постриг. Навчався поезії у Нідзьо но Тамейо і вважався одним з чотирьох видатних поетів школи Нідзьо. Брав участь у написанні віршів до Імператорських поетичних збірок, зокрема «Збірки тисячі японських пісень» (1318). На схилі життя склав «Записки від нудьги» (1330—1331), які вважаються шедевром японської літератури у жанрі дзуйхіцу, а також антологію приватних віршів «Збірку ченця Кенко».
Примітки
- Ім'я «Йосіда Кенко» — помилкове, що призвичаїлося з 17 століття. Походить від назви Святилища Йосіда, священиками якого були представники роду Урабе. У сучасних працях, особливо у підручниках японської мови і літератури для японських шкіл усталеним є написання «чернець Кенко» (兼好法師, Кенко хосі).
Джерела та література
- 徒然草（日本古典全書） / 吉田兼好著; 橘純一校註. 東京: 朝日新聞社, 1947.
- 徒然草（新潮日本古典集成 第10回） / 吉田兼好著; 木藤才蔵校注. 東京: 新潮社, 1977.
- 徒然草 / 尾上八郎解題, 山崎麓校訂. 註日本文學大系3. 國民圖書株式會社, 1924.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.