Йоффе Надія Адольфівна

В 1923 році приєдналась до лівої опозиції в РКП(б) і ВКП(б). Вперше була засуджена до заслання в 1929 році. Вдруге була арештована 1936 року під час Великого Терору та заслана до Колими, де її перший чоловік був розстріляний у 1938 році. Вона була останньою людиною, яка бачила першу дружину Троцького, Олександру Соколовську, живою у 1938 році на Колимі.

	Деякі сиділи за належність до різних політичних угруповань, але таких було мало. Більшість – за чоловіка, за брата, за друга, за розмови, за анекдоти, за те, що прочитали не ту книжку, похвалили не ту п'єсу, тобто ні за що. Я належала до меншої частини – я сиділа "за що".
— Надія Йоффе[1]

20 серпня 1949 року була арештована, як потенційна «повторниця».

	Я намагалася зрозуміти – чому мене взяли. Якщо, перебуваючи на Колимі, я ще іноді зустрічалася з колишніми зеками, товаришами по табору, то останні три роки я ні з ким не бачилася й не листувалася. Але хіба в цьому справа! Я прекрасно знала, якщо вийшло розпорядження брати якусь категорію людей, то їх будуть брати, хоча й немає для цього ніяких підстав. До речі, так воно і сталося. Прийшов новий міністр Абакумов і вирішив, вірогідно, залишити слід в історії: створити так званих "повторників", тобто взяти тих, хто відбував строк у 30-х роках і вцілів.
— Надія Йоффе[1]

9 квітня 1950 р. їй повідомили вирок — заслання на поселення до Красноярського краю. Була реабілітована в 1956 році, тоді ж і повернулась до Москви.

Написала книгу мемуарів «Время назад: Моя жизнь, моя судьба, моя эпоха», яку надрукували 1992 року. Емігрувавши до Сполучених Штатів, також працювала над біографією свого батька.

Померла в 1999 році у 92 роки.