КІМ-10

КІМ-10-50 повинен був стати радянським Фольксвагеном. У планах тодішнього керівництва СРСР до кінця третьої п'ятирічки (1938–1942 роки) цей автомобіль повинні були мати 10 відсотків сімей, а до кінця четвертої, запланованої на 1943-47 роки, на його поліпшеній версії повинні були їздити вже 80 відсотків радянських сімей. Проте війна перервала ці плани. Тим не менш, незадовго до війни, у травні 1941 року, автомобіль надійшов у вільний продаж, і вся пробна партія в 500 екземплярів була повністю розпродана. Сьогодні з цієї партії залишилися лише чотири примірника.

Налагодити виробництво було доручено заводу імені КІМ, розташованому в тоді ще підмосковних Текстильщиках. Названий цей завод був на честь Комуністичного Інтернаціоналу Молоді — молодіжної секції тодішнього Комінтерну. Свою діяльність завод почав у листопаді 1930 року, розпочавши складання легкових і вантажних автомобілів Ford.

З 1933 року, на повну потужність запрацював Горьковський автозавод, завод КІМ стає філією ГАЗу і переходить на складання автомобілів ГАЗ-А і ГАЗ-АА з горьківських машинокомплектів.

Саме на цей завод і впав вибір Держплану.

Горьковський дизайнер Бродський переробив дизайн Префекта, і у Сполучених Штатах фірмі Budd Company були замовлені кузовні штампи для цього автомобіля.

Пробну партію з 500 автомобілів, названих КІМ-10-50 випущено до 25 квітня 1941 року. Штампи для чотирьохдверних кузовів поки ще запізнювалися, і в першотравневому параді брали участь автомобілі у дводверному варіанті.

Довжина автомобіля при 2385-міліметровій колісній базі становила 3960 міліметрів, ширина — 1480 мм; висота − 1 метр 65 сантиметрів.

Колія передніх і задніх коліс була однаковою і дорівнювала 1145 міліметрів. Таким чином, радянський варіант автомобіля був на 16 сантиметрів довше британського оригіналу, на 3,6 сантиметри ширше і на чотири сантиметри вище. Довжина ж колісної бази була більше ніж у прототипа на 185 міліметрів. До 210 міліметрів був збільшений і дорожній просвіт, який становив на британській моделі лише 139,7 міліметра.

На автомобіль було встановлено нижньоклапанний чотирициліндровий двигун.

При 63,5-міліметровому діаметрі циліндра і 92,456-міліметровому ході поршня робочий його обсяг дорівнював 1171 кубічним сантиметрам.

Ступінь стиснення в оригіналі становила 6,16:1, і при 4000 оборотах на хвилину мотор видавав 32 кінських сили. Однак у Радянському Союзі таку ступінь стиснення витримував лише авіаційний бензин Б-70, і ступінь стиснення в моторі знизили до 5,75 одиниць.

Потужність одразу впала до 30 кінських сил. Але на ті часи це вважалося цілком достатнім — післявоєнний «Москвич» мав на вісім сил менше.

Проте, максимальна швидкість, яка становила у британської моделі 95 кілометрів на годину, впала лише до 90 км/год, чого було цілком достатньо — по більшості радянських доріг автомобілі тоді їздили на 40-кілометровій швидкості, а після 50-кілометрової відмітки машини починало трусити так, що кермувати було просто неможливо.

Мотор з меншим ступенем стиснення було легше завести ручкою, адже ємності 6-вольтового акумулятора вистачало лише на три-чотири запуски двигуна.

КІМ-10-52

• КІМ-10-50 - базова модель, 2-х дверний 4-х місний седан, створений на основі Ford Prefect.
• Існувала також модифікація автомобіля з дахом типу «фаетон». Називалася вона КІМ-10-51 і була випущена в 1941 році малою серією. Її кузов мав матерчастий складаний тент і боковини з целулоїдними вікнами. Автомобіль призначався головним чином для експлуатації в південних районах. Однак з початком війни всі випущені фаетони передали в Червону Армію, і тому жодного примірника не збереглося.
• КІМ-10-52 - дослідний 4-х дверний 4-х місний седан, створений на основі Opel Olympia 1938 року, на ГАЗі виготовлено 2 екземпляри.

• opoccuu.com/cars/10-50.htm — КИМ-10-50. Несостоявшийся народный автомобиль (рос.)