Казаков Павло Миколайович

Павло Миколайович Казаков (рос. Павел Николаевич Казаков; 19 лютого 1928(19280219), Москва — 17 вересня 2012, там само) — радянський футбольний суддя. Майстер спорту СРСР (1959). Суддя всесоюзної категорії (1962), арбітр ФІФА (1970). Представляв Москву. Головний арбітр фіналу Кубка УЕФА 1972/73. Арбітр на Олімпіаді-1972 і чемпіонаті світу 1974.

Павло Казаков
Павло Казаков
Особисті дані
Народження 19 лютого 1928(1928-02-19)
  Москва
Смерть 17 вересня 2012(2012-09-17) (84 роки)
  Москва
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство  СРСР
Суддівська діяльність
Місто Москва
Категорія ФІФА
РокиЗмаганняІгор
1961—1976 Вища ліга СРСР 164
? Кубок СРСР 16
1970—1977 Кубок чемпіонів 4
1971—1973 Кубок кубків 5
1971—1976 Кубок УЄФА 7
Звання, нагороди
Нагороди

Життєпис

Виступав за футбольну команду СКІФ, де одним із гравців був майбутній футбольний суддя Іван Лук'янов. 1952 року закінчив Московський інститут фізичної культури, почав грати за дорослу команду «Зірка» Долгопрудний і тренувати її юнацьку команду. 1953 року розпочав виступи за колектив товариства «Спартак». 1959 року в складі команди Артілі ім. 9 мая т-ва «Спартак» здобув перемогу в першості СРСР серед колективів фізкультури, за що отримав звання майстра спорту. Серед товаришів по команді був 17-річний Валерій Рейнгольд — нападник основного складу «Спартака» 1960-х років[1]. Із 1956 року почав судити матчі.

15 разів входив до списку найкращих футбольних суддів СРСР (рекордний показник): 1961, 1962, 1963, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971. 1972, 1973, 1974, 1975 і 1976. У ранзі головного судді в 1961—1976 роках провів 164 матчі вищої ліги, у яких призначив 31 пенальті й вилучив 3 гравців[2]. Був арбітром 16 матчів Кубка країни[3]. Обслуговував фінали Кубка СРСР 1973 («Арарат» — «Динамо» Київ) і 1976 («Динамо» Тбілісі — «Арарат») років.

Головний арбітр фіналу (одного з фіналів, у той час проводили два матчі) Кубка УЕФА 1972/73: «Боруссія» Менхенґладбах — «Ліверпуль». Також серед важливих матчів (головний арбітр): «Челсі» — «Манчестер Сіті» (півфінал КВК 1970/71), «Баварія» — «Дожа Уйпешт» (півфінал КЄЧ 1973/74). Боковий арбітр у півфіналі КВК сезону 1966/67: «Славія» Софія — «Рейнджерс».

Судив на Олімпіаді-1972 і чемпіонаті світу 1974. На чемпіонаті світу-74 працював на 4 поєдинках: Аргентина — Італія, ФРН — Швеція (арбітр), Уругвай — Голландія, Голландія — Аргентина (боковий). За словами Казакова, його називали серед кандидатур на суддівство фінальної гри: Німеччина — Голландія. Колеги навіть поздоровляли його з майбутнім призначенням, однак за два дні до фіналу офіційно повідомлено, що гру обслуговуватиме англійський рефері Джек Тейлор. На думку Казакова, організаторів насторожила можлива заангажованість радянського арбітра й повторення ситуації з Тофіком Бахрамовим на чемпіонаті світу 1966[4].

Суддівську кар'єру завершив 1976 року через проблеми зі слухом. Нагороджений знаком «Почесний суддя» (1978 р.). Упродовж 1961—1991 років — член президії Всесоюзної колегії суддів. З 1978 по 1997 — інспектор футбольних матчів.

Помер 2012 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Примітки
  1. История первенств CCCР среди КФК — 1959 год (рос.)
  2. Футбол. — 1994. — № 18. — С. 13.
  3. Вести Коллегии футбольных арбитров России. — 2008. — № 7. — С. 5.
  4. Легендарные московские арбитры: Павел Николаевич Казаков Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.