Ліверпуль (футбольний клуб)

Екс-капітан команди Стівен Джеррард

У проміжку між першою й другою світовими війнами кілька гравців виступали за Ліверпуль багато років поспіль, здобувши собі велику повагу у вболівальників. Серед них Ефраїм Лонґворт — міцний захисник, який у 1921 р. став першим серед гравців команди капітаном збірної Англії, а ще Елайша Скот, який відіграв за Ліверпуль 22 роки, це рекорд клубу. Серед нападників слід відзначити Ґордона Годжсона, який упродовж 20-х і 30-х забив 17 хет-триків.

У 60-х, коли Біл Шенклі зробив команду європейським грандом, серед гравців, які стали ключовими в успіхах команди слід назвати Рона Їтса, якого сам Шенклі називав «колосом», і Роберта Ганта, який забив 245 голів у чемпіонатах. Цей показник досі залишається рекордом команди. Він також входив до збірної Англії на Кубку Світу 1966 року.

Пейслі залучив до команди гравців, які стали цементом успішних 70-х і 80-х років. Ален Хансен входив до складу команди в трьох виграних Кубках Європейських Чемпіонів, а Кенні Далгліш, відомий серед уболівальників під прізвиськом «король Кенні», відзначався чудовою грою на полі, перш ніж стати менеджером, який очолював команду, коли вона вперше зробила дубль. У 1980 р. Пейслі підписав контракт із 19-річним Іаном Рашем, який став найкращим бомбардиром команди.

В останні роки знамениті гравці виростають у юнацькій системі клубу. На початку 90-х з'явилися крайній Стів Макманаман і бомбардир Роббі Фаулер, а за останнє десятиріччя чудова ліверпульська футбольна школа виховала Майкла Оуена, капітана команди Стівена Джеррарда та віцекапітана Джеймі Каррагера.

Традиційні кольори Ліверпуля — червоний і білий, а починаючи із середини 60-х домашня форма команди повністю червона. Але так було не завжди. Попервах, щойно осівши на «Енфілді», який раніше належав Евертону, команда грала в біло-синій формі, майже ідентичній тогочасній формі «Евертона». 1884 року Ліверпуль узяв собі червону форму, а 1901 р. емблемою клубу став Птах Лайвер. Упродовж наступних шістдесяти років команда виходила на поле в червоних футболках, білих трусах, а колір гетрів мінявся від червоного до чорного, потім білого, потім знову чорного й знову червоного.

1964 року тодішній менеджер Ліверпуля Біл Шенклі вирішив виставити команду на гру з Андерлехтом у повністю червоній формі. Як пригадує у своїй автобіографії Іян Сент-Джон: «Йому здавалося, що колір форми має психологічний ефект — червоне мало символізувати небезпеку, силу. Якось він увійшов до роздягальні й жбурнув червоні труси Ронні Їтсу. „Одягни, подивимось, як ти в них виглядатимеш. Боже, Ронні, ти маєш фантастичний, грізний вигляд, як на 7 футів зросту.“ — „А чому б не піти до кінця, босе?“ — поцікавився я. — „Чому б не одягнути червоні гетри? Вийдемо червоними з голови до ніг!“ Шенклі погодився й так народилася знаменита форма.

Виїзна форма Ліверпуля за традицією або білі футболки з чорними трусами або повністю жовта. Однак 1987 року запровадили сіру форму. Такою вона залишалася до століття англійського футболу (сезону 1991/1992). Потім її замінила комбінація зелених футболок з білими трусами. Перепробувавши різні варіанти в 90-х, включно із золотистою й лазуровою, яскраво-жовтою, чорно-сірою, клуб, починаючи з 2000 року, зупинився на щорічній зміні білої й жовтої форми (торішня форма служить запасною). Зараз команда виходить у жовтій формі з червоною окантовкою, а третій варіант (біло-зелений) використовує здебільшого в Лізі Чемпіонів, удаючись до неї вдома в тих випадках, коли червоні або жовті кольори збігаються із формою супротивника.

У центрі теперішньої емблеми Ліверпуля посеред щита традиційний символ міста — Птах Лайвер. Над щитом — символ воріт Шенклі стадіону «Енфілд» зі словами знаменитого клубного гімну «You'll never walk alone». Язики полум'я обабіч щита символізують меморіал Гіллсборо — вічний вогонь на «Енфілді» на згадку про тих, хто загинув під час трагедії.

«Енфілд Роуд» — стадіон Ліверпуля

Стадіон «Енфілд Роуд» побудували 1884 року на території, яка прилягала до Ліверпульського парку Стенлі. Спочатку стадіон займав клуб «Евертон». Унаслідок суперечки через розмір орендної плати «Евертон» пішов звідти 1892 року, і власник стадіону Джон Гулдінг вирішив утворити спеціально для стадіону нову команду, яка й стала «Ліверпулем».

1906 року трибуну за одними з воріт перейменували на честь гори Спіон Коп у Південно-Африканській провінції Наталь, де під час англо-бурської війни відбулася битва, в якій загинули понад 300 вояків Ланкаширського полку, багато з яких були родом із Ліверпуля.

Уболівальників, які регулярно там сидять, називають «копітами». У часи максимальної місткості трибуна могла розмістити 28 тис. глядачів і була однією з найбільших у світі. Місцевий фольклор стверджує, що вболівальники трибуни могли всмоктати м'яч у ворота, коли Ліверпуль грав на ворота перед нею. Ліверпуль здебільшого намагається грати на ті ворота в другому таймі. Місткість трибуни дуже зменшилася внаслідок заходів безпеки, застосованих після трагедії на Гіллсборо. 1994 року її повністю перебудували, зробивши всі місця сидячими, тож тепер її місткість становить 12 390 глядачів.

Навпроти розташована трибуна «Енфілд Роуд», яку віддають вболівальникам гостей. Це найновіша трибуна на Енфілді. Її перебудували 1998 року, вона розрахована на 9 704 глядачів. Бокові трибуни — Головна (12 227) і Столітнього Ювілею (11 762). Головна трибуна — найстаріша на Енфілді, її майже не змінювали після перебудови 1973 року. Під нею роздягальні гравців і ложа керівників клубу, а перед нею — лави для запасних.

Трибуну Столітнього Ювілею раніше називали Трибуною Кемлін Роуд, аж поки не перебудували її до століття клубу (1992). Під час перебудови будинки на Кемлін Роуд знесли, й вулиця перестала існувати.

Зараз стадіон вміщує 53 394 глядачі.

30 липня 2004 року міська рада «Ліверпуля» видала клубу дозвіл побудувати новий стадіон на 61 тис. місць у парку Стенлі на віддалі 300 м від Енфілду. 2006 року міська рада погодилася віддати клубу землю під майбутнім стадіоном в оренду на 999 років.

Назва пісні вболівальників над воротами Шенклі

Гімн уболівальників Ліверпуля — пісня «You'll Never Walk Alone» з мюзиклу «Карусель». Співається з початку 1960-х. Перші слова пісні прикрашають емблему клубу й ворота Шенклі на вході до «Енфілду» (названі так на честь легендарного менеджера клубу).

Уболівальники співають також інші пісні: «Fields of Anfield Road» (Поля на Енфілд Роуд), «Poor Scouser Tommy» (Бідний скаузер Томмі[6]), The Sash" (Пас[7]), «Liverbird Upon My Chest» (Птах Лайвер на моїх грудях), «We've Won It Five Times» (Ми вигравали його п'ять разів), «Ring of Fire» (Вогняне коло).

Найзапекліший суперник «Ліверпуля» - це інший представник міста, «Евертон». Матчі між цими командами називають мерсісайдським дербі. Вони завжди проходять у важкій боротьбі й характеризуються найбільшою кількістю вилучень з усіх протистоянь в англійському чемпіонаті.

Інший принциповий супротивник «Ліверпуля» - «Манчестер Юнайтед», що пояснюється і близькістю міст, і тим фактом, що обидві команди претендують на роль лідерів англійського футболу. За кількістю перемог у чемпіонатах «Манчестер Юнайтед» після завершенням сезону 2020/2021 переганяє «Ліверпуль» на одну звитягу (20 проти 19). Найбільшу нагоду скоротити відставання від «Дияволів» «Ліверпуль» мав у сезоні 2013–14, коли до останнього боровся за чемпіонство, але врешті решт, з відставанням у 2 бали, посів 2 сходинку в турнірній таблиці, поступившись золотими медалями «Манчестер Сіті».

В останні роки набирає обертів протистояння між «Ліверпулем» і «Манчестер Сіті». Упродовж останніх років ці команди регулярно змагаються за титули й на внутрішній, і на міжнародній арені. Також це підкріплюється особистим протистоянням двох знакових тренерів епохи – Юргена Клоппа і Жузепа Гвардіоли. Так, у сезоні 2017–18 команди зустрілися у чвертьфіналі Ліги чемпіонів УЄФА, де звитягу здобули «червоні» (3:0; 2:1; загальний рахунок: 5:1), а також «Ліверпуль» завдав першої поразки «Манчестер Сіті» в тогорічному розіграші АПЛ (4:3). Наступного сезону команди до останнього туру боролися за чемпіонство – «містяни» врешті-решт здобули титул, випередивши «мерсісайдців» на 1 пункт – 98 очок проти 97, при чому в будь-якому іншому сезоні (окрім 2017–18) «Ліверпуль» за такої кількості набраних балів став би чемпіоном Англії. У сезоні 2019–20 ці дві команди знову мали боротися за титул АПЛ, однак «Ліверпуль» продемонстрував рекордний темп набору очок, тому, після чергової втрати залікових балів з боку «Манчестер Сіті» (Челсі — Манчестер Сіті, 2:1, 25.06.2020), достроково став чемпіоном Англії за 7 турів до кінця чемпіонату вперше за 30 років [8].

Станом на 1 вересня 2021[9]

№ Позиція Гравець 1 ВР Аліссон 3 ПЗ Фабінью 4 ЗХ Вірджіл ван Дейк 5 ЗХ Ібраїма Конате 6 ПЗ Тьяго 7 ПЗ Джеймс Мілнер 8 ПЗ Набі Кейта 9 НП Роберто Фірміно 10 НП Садіо Мане 11 НП Мохаммед Салах 12 ЗХ Джо Гомес 13 ВР Адріан 14 ПЗ Джордан Гендерсон 15 ПЗ Алекс Окслейд-Чемберлен

№ Позиція Гравець 17 ПЗ Кертіс Джонс 18 НП Такумі Мінаміно 20 НП Діогу Жота 21 ЗХ Костантінос Цимікас 22 ВР Лоріс Каріус 26 ЗХ Ендрю Робертсон 27 НП Дівок Орігі 32 ЗХ Жоель Матіп 47 ЗХ Натаніель Філліпс 62 ВР Кевін Келлехер 66 ЗХ Трент Александер-Арнольд 67 НП Гарві Елліотт 76 ЗХ Неко Вільямс

• Чемпіон Англії — 19 разів[10]:
  • 1901, 1906, 1922, 1923, 1947, 1964, 1966, 1973, 1976, 1977, 1979, 1980, 1982, 1983, 1984, 1986, 1988, 1990, 2020
• Кубок Англії — 7 разів
  • 1964—65: 2-1 (у додатковий час) проти «Лідс Юнайтед»
  • 1973—74: 3-0 проти «Ньюкасл Юнайтед»
  • 1985—86: 3-1 проти «Евертона»
  • 1988—89: 3-2 (у додатковий час) проти «Евертона»
  • 1991—92: 2-0 проти «Сандерленда»
  • 2000—01: 2-1 проти «Арсеналу»
  • 2005—06: 3-3 (3-1 після серії пенальті) проти «Вест Гем Юнайтед»
• Кубок Ліги — 9 разів
  • 1981, 1982, 1983, 1984, 1995, 2001, 2003, 2012, 2022
• Суперкубок Англії — 15 разів (5 разів на пару з суперником, тому що переможця виявити не вдалося)
  • 1964 (обидва суперники), 1965 (обидва суперники), 1966, 1974, 1976, 1977 (обидва суперники), 1979, 1980, 1982, 1986 (обидва суперники), 1988, 1989, 1990 (обидва суперники), 2001, 2006
• Кубок чемпіонів УЄФА — 6 разів[11]
  • 1976—77: 3-1 проти «Боруссії Менхенгладбах»
  • 1977—78: 1-0 проти «Брюгге»
  • 1980—81: 1-0 проти «Мадридського Реала»
  • 1983—84: 1-1 (після серії пенальті 4-2) проти «Роми»
  • 2004—05: 3-3 (після серії пенальті 3-2) проти «Мілану»
  • 2018—19: 2-0 проти «Тоттенгему»
• Кубок УЄФА — 3 рази
  • 1973: 3-2 за сумою двох матчів (3-0; 0-2) проти «Боруссії Менхенгладбах»
  • 1976: 4-3 за сумою двох матчів (3-2; 1-1) проти «Брюгге»
  • 2001 5-4 (за правилом золотого голу) проти «Депортіво Алавес»
• Суперкубок УЄФА — 4 рази
  • 1977: 7-1 за сумою двох матчів (1-1; 6-0) проти «Гамбург»
  • 2001: 3-2 проти «Баварія»
  • 2005: 3-1 проти «ЦСКА»
  • 2019: 2-2 (після серії пенальті 5-4) проти «Челсі»[12] [13]
• Клубний чемпіонат світу з футболу — 1 раз
  • 2019: 1-0 проти «Фламенгу» (після додаткового часу)

1986 року клуб виграв дубль: лігу й кубок. Двічі йому вдавалося вигравати три трофеї за сезон. У 1984 — лігу, кубок ліги й кубок європейських чемпіонів, а 2001 року — три кубки: кубок Англії, кубок Ліги й кубок УЄФА.

Шість Кубків європейських чемпіонів — найвище досягнення для англійських клубів, а в Європі «Ліверпуль» відстає лише від мадридського «Реалу», в якого 13 таких перемог, і від «Мілана», в якого їх сім. Після п'ятої перемоги в кубку європейських чемпіонів «Ліверпуль» отримав право на почесну емблему від УЄФА й право залишити кубок у себе назавжди.

Перша гра «Ліверпуля» відбулася в Ланкаширській лізі проти «Верхнього Волтона». «Ліверпуль», склад якого був майже повністю шотландським, переміг 8-0.

Рекорд клубу за кількістю виходів на поле належить Іану Каллагану. Він становить 857 матчів впродовж 19 сезонів (1958—1978). Йому ж належить рекорд виходів на поле в матчах ліги — 640. У теперішньому складі найчастіше на поле виходив Джордан Гендерсон — 394 (станом на 6 вересня 2021 р.)

Найбільше голів забив Іан Раш — 346. Він грав за клуб у 1980—1987 роках, а потім знову в 1988—1996. Рашу належить також рекорд за кількістю голів, забитих в одному сезоні: 47 у сезоні 1983/1984. Однак за всю свою кар'єру Раш не зміг побити рекорд за кількістю голів, забитих у чемпіонатах. Цей рекорд належить Роджеру Ганту і тримається на рівні 244 із 1970 р. У сезоні 1961/1962 Гант забив у чемпіонаті 41 гол, це клубний рекорд. Гордон Годжсон третій за кількістю забитих м'ячів у клубі. Йому належить рекорд за кількістю хет-триків — 17.

Найбільша кількість голів, забитих гравцем за одну гру, дорівнює п'яти. Цього добивалися Джон Міллер, Енді МакГіган, Джон Еванс, Іан Раш і Роббі Фаулер. Фаулеру також належить рекорд клубу й прем'єр-ліги за найшвидший хет-трик. Він забив Арсеналу три голи впродовж 4 хв. 32 сек. у другій грі сезону 1994/1995.

Стівен Джеррард головний бомбардир клубу в європейських кубках — 41 гол.

Найбільшу перемогу (11-0) «Ліверпуль» здобув над клубом «Стремсгодсет» 1974 року. У тому матчі забивали 9 із 10 польових гравців, це так само рекорд «Ліверпуля». Команда «Ротергем Таун» стала жертвою найбільшої перемоги Ліверпуля в лізі (10-1 в 1896). Така ж різниця повторилася досить недавно, коли 1989 року «Крістал Пелес» зазнав поразки на «Енфілді» з рахунком 0-9.

Найбільших поразок «Ліверпуль» зазнавав від команди «Бірмінгем Сіті» 1954 року. (1-9).

«Ліверпуль» став першою командою в історії елітного дивізіону чемпіонату Англії, яка здобула 2000 перемог. Для цього знадобилося провести 4227 поєдинків. Команда здобула перемогу в 47.3% матчів. [14]

У сезонах 2007/2008 та 2009/2010 за команду виступав гравець збірної України Андрій Воронін. У сезоні 1956/1957 за резервний склад виступав Антон Саглий.

У 2011 року на екрани вийшов художній фільм «Вілл» (оригінальна назва – Will, (англ.)), виробництво Велика Британія, режисер Еллен Перрі. Одинадцятирічний Вілл Бреннан — великий фанат футбольного клубу «Ліверпуль». Він мешкає в школі для хлопчиків в Англії, присвячуючи улюбленій команді весь свій час. Життя його перевертається, коли його батько Гарет привіз квитки на Фінал Ліги Чемпіонів-2005 у Стамбулі… Герої фільму доводять, що в житті ніколи не пізно мріяти…[15].

У 2017 році вийшов біографічний фільм «Kenny» про легенду клубу Кенні Далгліша[16].

Після того як футбольний клуб «Ліверпуль» здобув своє 19-те чемпіонство, його фанати на острові Маврикій провели власний чемпіонський парад. Уболівальники вирішили зробити собі свято за десять тисяч кілометрів від Ліверпуля [17].

Станом на вересень 2021 року «Ліверпуль» посідає шостий рядок серед найцінніших брендів світового футболу (1,143 млрд €).[18]

• Офіційна сторінка клубу