Казван Дмитро

Дмитро́ Казва́н (псевдо: «Черник», «Гриць») (нар. 1918, с. Охматків, нині Демидівський район, Рівненська область пом. 14 березня 1946, поблизу с. Глибока Долина, нині Демидівський район, Рівненська область) — український військовик, майор УПА, начальник штабу військової округи ВО «Богун».

Дмитро Казван
 Майор
Загальна інформація
Народження 1918(1918)
с. Охматків, Демидівський район, Рівненська область
Смерть 14 березня 1946(1946-03-14)
с. Глибока Долина, Демидівський район, Рівненська область
Псевдо «Черник», «Гриць»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Командування
Начальник штабу ВО «Богун»
1943  травень 1944

Провідником ОУН в Дубненському надрайоні
кінець 1944  14 березня 1946

Нагороди та відзнаки

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го кл.[1]

Життєпис

Народився Дмитро Казван у 1918 році в селі Охматків, нині Демидівський район на Рівненщині.

Навчався в духовній семінарії.

В лавах УПА

Командування ВО «Богун» разом з прибулими гостями в с. Будераж (Здолбунівський район) Здолбунівського району Рівненської області (грудень 1943 р.). Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідвідділу (ШРВ) «Немо» (Андрій Кисіль); член проводу ОУН(б) «Іванів» (Омелян Логуш); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ «Горбенко» (Ростислав Волошин); командир ВО «Богун» «Еней» (Петро Олійник); керівник охорони делегації «Кропива» (Василь Процюк). Верхній ряд: заступник ШРВ «Палій» (Василь Коренюк); господарчий референт УПА-Північ «Зубатий» (Василь Мороз); шеф штабу ВО «Богун» «Черник» (Дмитро Казван).

В деяких джерелах Дмитра Казвана-«Черника» вказують як керівника штабу групи УПА-Південь. Проте достовірно відомо, що він був начальником штабу військової округи ВО «Богун», що охоплювала південну частину Рівненщини, і входила до групи УПА-Північ, а з лютого 1944 була включена до УПА-Південь. Можливо, ці обставини і дали підставу говорити про «Черника», як начштабу УПА-Південь.

У грудні 1943 року в с. Будераж (Здолбунівський район) Здолбунівського району Рівненської області Дмитро Казван, будучи шефом штабу ВО «Богун», брав участь у зустрічі з угорською місією до УПА.

Якщо згадати, що кілька тижнів до цього, 21—22 листопада 1943 у цьому ж с. Будераж (Здолбунівський район) відбулася Перша конференція поневолених народів Сходу Європи і Азії, яка започаткувала світовий Антибільшовицький блок народів і беручи до уваги, що подія відбувалась на території ВО «Богун», то швидше за все Д. Казван також брав участь у цій конференції.

В травні 1944 року «Черник» був поранений і його на посаді начштабу змінив Загоруйко Андрій («Гармаш»).

Після згортання великих з'єднань УПА і перехід у підпілля, Дмитро Казван був провідником ОУН в Дубненському надрайоні.

Загибель

Існують різні версії щодо дати загибелі.

По одній — загинув разом з охоронцем 14 березня 1946 року на хуторі за селом Глибока Долина, нині Демидівського району в нерівному бою із загоном НКВС.

По другій — під час облави НКВД 10 березня 1945 року на Пляшівському хуторі, біля лісу, в родині Семенюка Івана. Вночі їх тіла таємниче зникли.

Родина

Молодший брат Дмитра, Микола Казван («Гірняк»), також вояк УПА — сотенний командир, — загинув у 1944 році, у віці 23 років. В останню мить свого життя він, аби не потрапити до рук енкаведистів, кинув собі під ноги гранату[2].

У рядах УПА була і сестра Дмитра та Миколи Віра, працювала у відділі пропаганди. Була заарештована, але їй вдалось вирватися з енкаведистських лабет. У 1947 році Віра, рятуючись від переслідування, змушена була залишити Рівненщину, де народилася і виросла, та разом з матір'ю і молодшою сестрою Любою (вони також переховувалися) перебратися на Житомирщину — в нинішній Баранівський район — рідні краї своєї матері. А потім довелося шукати прихистку й на Хмельниччині.

Без будь-яких документів, під чужим прізвищем та ім'ям (Ганна) довгі роки поневірялася. Тяжко працювала на торфорозробках, у наймах, в колгоспі… Вийшовши заміж за сільського вчителя, уже через чотири роки залишилася вдовою з двома маленькими синочками на руках. Виростила, а сини не знали справжнього імені своєї матері аж до 1991 року, до дня проголошення незалежності України…

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.