Камишний Юрій Костянтинович
Камишний Юрій Костянтинович (нар. 25 квітня 1962 р., м. Житомир, Україна) — заслужений художник України, член НСХУ, член Міжнародної спілки художників під егідою ЮНЕСКО, лауреат українських та міжнародних премій. Працює в жанрі пейзажу та натюрморту.
Камишний Юрій Костянтинович | ||||
---|---|---|---|---|
При народженні | Камишний Юрій Костянтинович | |||
Народження |
25 квітня 1962 (59 років) м. Житомир, УРСР | |||
Національність | українець | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | живопис, графіка | |||
Навчання | Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (1982) | |||
Діяльність | художник | |||
Нагороди | ||||
Премії |
Лауреат премії ім. Л. Українки (2003) Лауреат міжнародної премії імені М. К. Реріха (2006) | |||
|
Біографія
Народився 25 квітня 1962 р. в м. Житомир. Батько - Костянтин Камишний - український художник.
Юрій навчався у Житомирській художній школі, а згодом закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (1982).
З 1992 р перебуває у лавах Національної спілки художників України. А з 2005 року – член Міжнародної Спілки художників під егідою ЮНЕСКО та Міжнародної професійної спілки художників
Педагоги з фаху — В. Власов, К. Філатов. Працює в галузі живопису, графіки.
Основні твори:
«Натюрморт із фруктами» (1985),
«Натюрморт з осою» (1989),
«З бабусиних долонь. Осінь» (1991),
«Земля і Небо» (1994),
«Натюрморт з абрикосом» (1995),
«Літо стрекоче» (1996),
«Узимку» (1998), «Вечір» (1999),
«Бабусині вишні» (2000),
«Жовтий світ» (2001),
«Я теж україночка» (2004),
«Сніг на коси» (2005),
«Не запрошена у вирій» (2008),
«Ті, що за нас несуть хрест» (2008),
«Знак двох» (2009),
«Молитва за незігрітих» (2010)
Роботи Юрія Камишного зберігаються:
- в експозиції Львівської галереї мистецтв,
- музеї ім. Лесі Українки м.Київ,
- в Культурному центрі України в Москві,
- в Одеському музеї ім.М.К.Реріха,
- музеї Лесі Українки м.Новоград-Волинський,
- Житомирському обласному літературному музеї,
- Центрі Української Культури та Мистецтв м.Київа,
- в колекціях Президентів України - Л.Д.Кучми, П.О.Порошенка, Патріарха Володимира, найтитулованішого спортсмена України - Сергія Бубки та приватних колекціях в Україні й за кордоном.
Нагороди
Премії, нагороди:
1994 - стипендіат обласного Фонду культури.
1996 - лауреат міського конкурсу "Людина року-96" в номінації "Кращий художник".
2001 - лауреат премії ім.Лесі Українки Житомирського обласного відділення Українського фонду культури.
2006 - лауреат міжнародної премії ім. М.К.Реріха.
2008 - лауреат всеукраїнської премії ім.Івана Огієнка.
2008 - заслужений художник України.
2009 - відзнака "За заслуги перед містом" ІІІ ступеня.
2011 - лауреат всеукраїнської літературно-мистецької премії ім.Івана Нечуя-Левицького.
2013 - відзнака Житомирської обласної ради "Честь і слава Житомирщини".
2016 - народний художник України. За значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність[1]
2017 - відзнака "За заслуги перед містом" ІІ ступеня.
2018 - відзнака Житомирскої областної ради "Почесний Амбасадор Житомирщини". [2]
Примітки
- Указ Президента України від 9 листопада 2016 року № 495/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
- Юрій Камишний - сучасний український художник. kamyshny.com.ua. Процитовано 3 листопада 2021.
Джерела:
- коротка біографія Камишного на сайті НСХУ[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Про присвоєння почесного звання. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 919/2008
- Біографія та роботи Юрія Камишного
- Житомирська бібліотека
- Юрій Камишний. Живопис. Каталог. Львів, 2002.
- http://kamyshny.com.ua/bio.php
- https://uain.press/interview/yak-narodnyj-hudozhnyk-yurij-kamyshnyj-opynyvsya-v-posttrypilskij-krayini-de-ye-stil-zlagody-1344235
- Вишневецька І. Реалізм без берегів // Вітчизна. 2001. № 11–12; Величко І. А. Житомирські села в історії та мистецтві Юрія Камишного. Ж., 2005; Юрій Камишний: Альбом. К., 2006.
- Ж 74 "Велика Волинь": Житомир, 2013. - С. 12.
- Ж 74 Житомирський вернісаж. Краса України. Житомирщина: Житомир, 2012. - С. 38
- https://sverediuk.com.ua/hudozhnik-yuriy-kamishniy-z-lyubov-yu-do-batkivskoyi-zemli/