Канал Іртиш — Караганда

Будівництво каналу розпочато 1962 року, експлуатацію — 1968-го. Канал був повністю завершений в 1974 році. В 2002 році побудований водовід у річку Ішим, далі — у В'ячеславське водосховище для водопостачання столиці республіки Казахстан — Астани. У майбутньому канал буде продовжений з метою постачання водою таких агропромислових районів: Жайремський, Жезказганський, Шетський і Атасуйський.

Протяжність 458 км. Канал бере почало з притоки Іртиша — річки Білої, вище за місто Аксу. Канал перетинає річку Нуру по дюкеру. Закінчується канал біля насосної станції і підйому ВАТ «Водоканал» міста Караганди, який є найбільшим споживачем. 272 км траси каналу проходять територією Павлодарської області і 186 км — Карагандинської області.

Основними спорудами каналу є 22 насосних станції підйому (за допомогою яких вода підіймається на 418 метрів), 14 водосховищ і 34 дільничних канали. Крім того, на трасі каналу є 39 інших інженерних споруд (водовипуски, водоскиди, дюкери, лівнепропускні труби, мости, споруди, що перегороджують тощо). Пропускна спроможність каналу змінюється від 76 м³/с в голові до 13 м³/с в кінці.

За час експлуатації — 1968—2002 роки — каналом подано споживачам 17 050 млн м³ води, у тому числі Павлодарської області — 7530 млн м³, Акмолінської — 994 млн м³ і Карагандинської — 8526 млн м³.

• Канал Іртиш — Караганда у Великій Радянській Енциклопедії