Капуас (притока Баріто)

Капуас на мапі відповідної частини Калімантану

Річка протікає індонезійською територією Калімантану, що належить до Великих Зондських островів Малайського архіпелагу, в межах індонезійської провінції Центральний Калімантан (здебільшого в межах округу Капуас)[2].

Довжина річки становить близько 600 км[2][3][4], площа водозбірного басейну — більш як 16000 км²[5]. Максимальна ширина — близько 450 метрів, глибина до 6 метрів[3].

Дебіт схильний до істотних сезонних коливань. Найвищих показників він досягає зазвичай у квітні та листопаді, у періоди максимальних атмосферних опадів. Середньорічний дебіт — 7624 м³/с[5]. Періодично сезонні розливи річки призводять до повеней, які, з урахуванням пологого рельєфу берегів у нижній і середній течії, іноді охоплюють досить великі площі. Наприклад, у жовтні 2010 року, через підйом рівня води в Капуасі на 2 метри в районі Гунунг-Мас округу Капуас, виявилися затопленими кілька сіл[6].

Витоки розташовані в центральній частині Калімантану на південному схилі хребта Мюллер. Річка протікає спочатку гірською, переважно лісистою, місцевістю, потім — рівниною, також переважно лісистою і місцями болотистою. У верхній течії вельми звивиста, на багатьох ділянках порожиста. У нижній течії є кілька островів[2][7].

Є притокою річки Баріто, яка впадає в Яванське море, приблизно в 50 км вище її гирла. Дві річки зливаються в межах населеного пункту Куала-Капуас, адміністративного центру округу Капуас (його назва буквально перекладається з індонезійської мови як «гирло Капуаса»)[2].

Капуас є однією з основних воднотранспортних артерій провінції Центральний Калімантан. Річка судноплавна на відстані до 420 км від гирла. Основний обсяг вантажних перевезень забезпечують кам'яне вугілля, яке видобувають у верхів'ях річки, ліс і будматеріали[3]. У місті Куала-Капуас між двома берегами річки діє поромне сполучення. 29 липня 2014 року затонув один з міських поромів, що спричинило загибель щонайменше 16 осіб[8][9].

Вздовж всієї течії річки через неї наведені десятки різних за конструкцією мостів, як автодорожніх, так і пішохідних. Наприкінці 2000-х — на початку 2010-х років влада округу Капуас провела ремонт і модернізацію більш як половини мостів[10]. 3 квітня 2009 року стався обвал мосту на території села Лунгку-Лаянг (район Тімпах), що призвів до загибелі одного і важких поранень шістьох робітників, які проводили його ремонт[11].

На річці активно практикують рибальство[12]. Основні промислові види — представники родин косаткових і пангасієвих сомів, а також акліматизована тут нільська тиляпія[13][14]. Від початку 2000-х років місцева влада докладає зусиль з розвитку туризму на берегах Капуаса. Основний наголос робиться на розвиток відповідної інфраструктури на Пулао-Тело (індонез. Pulau Telo) — групі з трьох островів у гирлі річки, що належать до території однойменного поселення на околиці Куала-Капуаса[7].

Від кінця XX століття значно погіршився екологічний стан у басейні річки внаслідок активізації господарської діяльності людини. За оцінками місцевих фахівців найбільшу загрозу становить забруднення вод Капуаса ртуттю, яку активно застосовують у процесі видобутку золота у верхів'ях річки[15]. На різних ділянках річки неодноразово зареєстровані випадки масової загибелі риби[13][14]. Крім того, виникали проблеми в забезпеченні місцевого населення питною водою. Станом на початок 2010-х років заходи, яких вживає влада, не призводять до кардинального поліпшення ситуації[15].

• Коригодский Р. Н., Кондрашкин О. Н., Зиновьев Б. И., Лощагин В. Н. Большой индонезийско-русский словарь. — М., 1990. — Т. 1.
• Final Report (March 2010 – February 2011) // The Blacksmith Institute, Central Kalimantan, Indonesia. — 2011. — P. 1—29.
• Potensi Perikanan dan Kelautan Kabupaten Kapuas // Amanah Kapuas. — 2011. — Num. 7. — P. 37.