Каратай Зафер

Народився 27 вересня 1958 року в селі Гюналан, яка була заснована кримськими татарами біля Анкари. Він завершив початкову і середню освіту в столиці Туреччини. У 1980 році закінчив Анкарську державну архітектурно-інженерну академію (Університет Газі, інженерно-архітектурний факультет). В 1985 році склав вступні іспити до факультету мови, історії та географії Університету Анкари.

З 1980 по 1982 рік працював в Міністерстві охорони здоров'я та соціальної допомоги Туреччини, а в 1984—1986 роках — в Департаменті якості і стандартів Міністерства промисловості і торгівлі. У 1985 році склав іспити на асистента продюсера державного телевізійного каналу Туреччини ТРТ, а вже в жовтні 1986 року почав працювати в якості продюсера. У 1986—1989 роках готував музичні, розважальні та освітні програми. З 1989 року Каратай керував багатьма документальними програмами. Після роботи в якості директора по освітньої культури і драматичним програмами в ТРТ в 2000—2002 роках він повернувся до виробництва фільмів за власним бажанням. У березні 2004 року він був призначений директором ТРТ. У лютому 2008 року він подав у відставку з поста режисера, продовжив виробництво документальних фільмів.

З 1975 року разом з кримськотатарьскою громадою Анкари включився в кримськотатарський національний рух. У 1983 році він став одним з редакторів журналу «Емель», газети кримських татар. Писав багато статей щодо відродження національної боротьби кримських татар. Каратай один із засновників фонду Emel Qırım, створеного в 1986 році, займав посаду заступника голови ради директорів з моменту його створення, а також є президентом цього фонду з 1992 року і власником Emel Magazine[5][6].

Незважаючи на те, що журнал «Емель» перервав свою публікацію в Анкарі в період між 1998 і 2009 роками, він почав перевидаватися в Стамбулі з 2009 року, і особливо після окупації Криму. Журнал Емель і архів Фонду Emel Qırım зараз стали джерелами багатьох дослідницьких, наукових статей, студентських, дипломних та докторських дисертацій про Крим.

В червні 1991 року призначений компетентним головою представництва кримських татар Туреччини. Зафер Каратай виступив з численними лекціями, конференціями та семінарами, а також провів численні конференції для турецької молоді та неурядових організацій, виступав в університетах. В 2017 році отримав ступінь магістра з історії.

Він опублікував велику кількість статей по Криму, кримським татарам і проблемам тюркського світу. Разом з доктором наук професором Невзатом Ялчинташем і Мехметом Чіфтчігузелі працював над книгою «Крим. Гей, Красивий Крим!». На початку квітня 2019 року була опублікована книга «Киримоглу, народна боротьба»[3].

2012 року відзначений премією Першого Інформаційного конкурсу імені журналіста Кемаля Чапраза «Кращий продюсер року в області документального кіно» за фільм про Дженгіза Дагджи"[7].

Здійснює зустрічі з молоддю, на яких закликає не забувати про російську окупацію Криму[8].

Деякі фільми Зафера Каратай[3]:

• «Народження Османської імперії» — 2000, премія Асоціації журналістів Туреччини, телевізійна премія імені Седата Сімаві, TV Award Branch, 13-й Міжнародний кінофестиваль в Анкарі.
• «Исмаил Бей Гаспыралы» — 2001.
• «Завоювання та завойовник» — 2003.
• «Між свастикою і червоною зіркою» — 2005 (Генеральний радник).
• Özü Türk — 2007 (Генеральний радник), премія Асоціації журналістів Туреччини, телевізійна премія імені Седата Сімаві, радіо-телевізійна премія.
• Gamalı Haç ile Kızıl Yıldız Arasında — 2012
• «Киримоглу: боротьба одного народу» (реж. — Каратай Зафер) — 2012[9].
• «Дженгіз Дагджи. Документальний фільм» — 2011, премія «Документальний фільм року», 2012[10][11].
• «Усна історія з Галілэм Іналджиком» — 1999.
• «Кримський документальний фільм» — 1994.

• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[12]
• Нагрудний знак «За заслуги перед кримськотатарським народом» Земляцтва кримських татар (2019)[13]

Примітки

Література

• Кангієва, Е. Періодичні видання кримськотатарської діаспори в Туреччині / Е. Кангієва. — С.52-62.

Джерела

• Продюсер року (рос.)
• В Сімферополі презентують документальний фільм про кримських татар і Мустафу Джемілєва (рос.)
• kameraarkasi.org
• emelvakfi.org
• Al Jazeera Film Festival To Screen RFE/RL Correspondent's Documentary