Карла дель Понте
Карла дель Понте (італ. Carla Del Ponte, нар. 9 лютого 1947) — колишній генеральний прокурор Швейцарії, колишній прокурор Міжнародного трибуналу ООН по колишній Югославії і Міжнародного трибуналу ООН по Руанді. З 2008 по 2011 рік була послом Швейцарії в Аргентині.
Карла дель Понте народилася в 1947 році в місті Лугано в італомовній частині Швейцарії. Вивчала право в університетах Берна, Женеви і Лондона. У 1972 році отримала ступінь магістра права і влаштувалася на роботу в одну з юридичних фірм. У 1975 році відкрила власну юридичну компанію [1].
У 1981 році дель Понте розпочала роботу в апараті окружного прокурора Лугано. За розслідування, пов'язані з відмиванням грошей, контрабандою зброї, міжнародною наркоторгівлею, а також в цілому за безкомпромісну боротьбу з організованою злочинністю отримала прізвисько «Карліта-Чума» (італ. Carlita La Pesta) [2]. Свою роботу вона вела в тісному контакті з італійським суддею Джованні Фальконе, загиблим в 1992 році від вибуху, організованого сицилійської мафією [3].
У 1994 році дель Понте була призначена на посаду генерального прокурора Швейцарії. Широку популярність в Росії їй принесла справа про підозру в корупції в оточенні першого президента РФ Бориса Єльцина (відоме як «справа Mabetex»): стверджувалося, що представники російського керівництва отримували хабарі від швейцарської будівельної фірми, очолюваної майбутнім президентом Республіки Косово Бехджетом Пацоллі, що отримала великий контракт на реконструкцію будівель московського Кремля [1]. Це була не єдина її гучна справа на посаді генпрокурора: також свого часу вона заморозила рахунки колишнього прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто і домоглася арешту 118 мільйонів доларів на рахунках брата екс-президента Мексики Рауля Салінаса [3].
У серпні 1999 року Рада безпеки ООН призначила її на посаду обвинувача в Міжнародний трибунал по колишній Югославії (МТКЮ), що розслідував військові злочини в ході Балканських конфліктів, а також до Міжнародного трибуналу по Руанді (МТР), який займався розслідуванням геноциду в Руанді. На ці посадах вона змінила Луїзу Арбур [1].
У 2003 році, не домігшись серйозного успіху в МТР, дель Понте цілком присвятила себе справі колишньої Югославії. Слухання боку звинувачення тривали з 2002 по 2004 роки, а з серпня почалися слухання захисту. Головний обвинувачений, Слободан Мілошевич, відмовився від адвоката і представляв свої інтереси сам. Слухання МТКЮ багаторазово переривалися через погіршення здоров'я підсудного, а в березні 2006 року Мілошевич помер у в'язниці від зупинки серця [4]. Довести його провину так і не вдалося. Після цього увагу обвинувача було перенесено на лідерів боснійських сербів Ратко Младича і Радована Караджича, що звинувачувалися в масових вбивствах в Сребрениці. [1] Ратко Младич був спійманий сербськими спецслужбами і виданий Гаазькому Трибуналу в червні 2011 року.
В результаті 30 січня 2007 року дель Понте залишила свій пост прокурора в МТКЮ. З 2008 по 2011 рік обіймала посаду посла Швейцарії в Аргентині [5].
У 2008 році дель Понте випустила книгу «Полювання. Я і військові злочинці», в якій розповідає про випадки вирізання та продажу органів у живих сербських полонених косовськими албанцями [6]. Крім того в своїй книзі вона звинувачує в протидії трибуналу не тільки Белград, але також і ЦРУ, ООН, Вашингтон і НАТО [7].
З вересня 2012 по серпень 2017 року дель Понте була членом міжнародної комісії з розслідування подій в Сирії під егідою Верховного комісара ООН з прав людини [8]. У травні 2013 року вона заявила, що саме антиурядові формування застосовують хімічну зброю під час громадянської війни. Ця думка була діаметрально протилежно думку більшості європейських політиків, що звинувачували в застосуванні хімічної зброї урядові війська [9]. 6 серпня 2017 року склала повноваження члена комісії в зв'язку з тим, що Рада безпеки ООН не дає ходу матеріалами комісії [10].
Дель Понте була заміжня, зараз розлучена. Має сина, який не веде публічне життя.
Примітки
Ссилки
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карла дель Понте
- дель Понте, Карла — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)