Карлос Пачаме

Розпочав грати у команді «Естудьянтес», з якою став чемпіоном Аргентини, а також виграв три поспіль Кубка Лібертадорес з 1968 по 1970 рік, Міжконтинентальний кубок 1968 року та Міжамериканський кубок 1969 року. У команді він створив тріо півзахисту разом з Карлосом Білардо та Едуардо Флоресом, яке було одним з найкращих у країні.

У 1972–1973 роках грав за «Боку Хуніорс», після чого повернувся в «Естудьянтес», де провів ще три роки. Загалом за два періоди у клубі він зіграв 273 матчі в чемпіонаті і забив 6 голів.

У 1977 році недовго пограв за клуби «Кільмес» та «Ланус», після чого відправився в колумбійський «Індепендьєнте Медельїн». Завершив кар'єру в американському «Рочестер Лансерс» з NASL, за який у 1979 році зіграв три матчі[3].

Дебютував 1967 року в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. За три роки у формі головної команди країни зіграв 9 матчів[4].

Завершивши ігрову кар'єру, 1981 року очолив «Естудьянтес». В подальшому працював з молодіжною збірною Аргентини, з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату світу 1983 року. Потім керував командою на Олімпійських іграх 1988 року і чемпіонаті світу 1989 року, на обох турнірах команда стала чвертьфіналісткою. Паралельно був помічником Карлоса Білардо у національній збірній, яка виграла чемпіонат світу 1986 року в Мексиці та стала фіналістом на наступному «мундіалі» в Італії.

У сезоні 1997 тренував японський клуб «Авіспа Фукуока»[5], а 2003 року вдруге очолив «Естудьянтес».

• National Football Teams
• Карлос Пачаме на сайті ФІФА (англ.)