Карл Біттер (скульптор)

Карл Біттер (нім. Karl Bitter; 6 грудня 1867, Відень — 9 квітня 1915, Нью-Йорк) — австрійський та американський скульптор.

Карл Біттер
Народився 6 грудня 1867(1867-12-06)[1][2][…]
Відень, Австро-Угорщина[1]
Помер 9 квітня 1915(1915-04-09)[3] (47 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
·дорожньо-транспортна пригода
Країна  Австрія
Діяльність скульптор
Членство Американська академія мистецтв та літератури
Magnum opus Thomas Jeffersond і Thomas Jeffersond
Діти Francis Bitterd
Автограф

Життя та творчість

К. Біттер народився в 1867 році у Відні (район Рудольфсгайм-Фюнфгаус[4]), в родині аптекаря, був другим із трьох синів в сім'ї. У 14-річному віці Карл покинув навчання в гімназії і вступив до скульптурного класу при віденській Школі прикладного мистецтва. Пізніше навчався в Едмунда фон Гельмера в Академії образотворчих мистецтв у Відні.

Перебував на службі в австро-угорській армії, проте під час наданої йому відпустки в 1889 році виїхав до США.

Спочатку працював у Нью-Йорку в майстерні з прикрашання фасадів будинків. Незабаром він привернув увагу архітектора Річарда Морріса Ганта, який надав Карлу можливість проявити себе під час участі в одному із заміських проектів для родини Вандербільт.

Далі К. Біттер виграв конкурс на створення бронзових дверей для церкви св. Трійці в Нью-Йорку, що зробило його ім'я відомим. Від свого наставника Р. М. Ганта він отримав замовлення на встановлення статуй в адміністративній будівлі Всесвітньої виставки в Чикаго в 1893 році. Також Карл Біттер брав активну участь у Всесвітній виставці у Буффало в 1901 році і в Сент-Луїсі в 1904. Авторству К. Біттера належать також каріатиди на фасаді музею мистецтва Метрополітен в Нью-Йорку і скульптури для вокзалу в Піттсбурзі. В роки своєї активної творчої діяльності в США К. Біттер вважався найкращим скульптором цієї країни, був президентом Національного товариства скульпторів.

У 1898 році Карл Біттер отримав американське громадянство і став власником великої майстерні в Філадельфії.

Був одружений з американкою німецького походження Марією Шевілл.

У 1909 році, отримавши амністію за дезертирство з армії, Біттер зміг повернутися на Батьківщину і побачитися з батьками. У наступній його поїздці до Відня скульптора супроводжувала дружина і їх троє дітей.

Карл Біттер загинув у 1915 році в Нью-Йорку; коли ввечері скульптор з дружиною повертався з опери, його збив автомобіль.

Галерея

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #138653666 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. SNAC — 2010.
  4. Karl Bitter Architectural Sculptor // Michael Keropian

Література
  • James M. Dennis: Karl Bitter. Architectural Sculptor. London 1967, ISBN 0-299-04450-5.
  • Dietmar Grieser: Heimat bist du großer Namen. Österreicher in aller Welt. Amalthea, Wien, München 2000, ISBN 3-85002-447-4.
  • Gerhart Hauptmann: Atlantis. Berlin 1912.
  • Hans Kestranek: Karl Bitter. In: Kunst und Kunsthandwerk. Wien 1920.
  • Ferdinand Schevill: Karl Bitter. Chicago 1917.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.