Карл Гегель
Карл Гегель (Карл фон Гегель, нім. Karl Ritter von Hegel; 7 червня 1813, Нюрнберг — 5 грудня 1901, Ерланген) — німецький історик, син відомого філософа Георга Гегеля. У Ростоці та Ерлангені займав посаду професора історії.
Карл Гегель | |
---|---|
нім. Karl Ritter von Hegel | |
Народився |
7 червня 1813[1][2] Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія |
Помер |
5 грудня 1901[1][2] (88 років) Ерланген, Середня Франконія, Баварія, Німецька імперія |
Країна | Королівство Баварія |
Діяльність | медієвіст, історик, викладач університету |
Галузь | історія |
Заклад | Університет Ерлангена—Нюрнберга і Ростоцький університет |
Членство | Геттінгенська академія наук, Австрійська академія наук, Баварська академія наук і Прусська академія наук |
Батько | Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель |
Мати | Marie von Tucherd |
Нагороди |
Життєпис
Народився 7 червня 1813 року в Нюрнберзі. Його батько помер у 1831 році, коли Карлу Гегелю було 18 років. Власна кар'єра Гегеля страждала від слави батька. Його мати Марія Хелена Сусанна фон Тухер (1791—1855) походила з давньої родини знаті Нюрнберга.
У 1837 р. захистив докторську дисертацію в Берліні.
У 1856 році Університет Ерлангена призначив його професором історії. У 1870 році він був проректором цього університету.
З 1862 по 1899 рр. Карлом Гегелем видано 27 томів видання «Хроніки німецьких міст» для Історичної комісії Баварської академії наук і гуманітарних наук у Мюнхені.
У 1900 році він опублікував свої спогади.
У 1901 році помер у Ерлангені.
Історичні праці
В «Історії міського устрою в Італії» («Geschichte der Städteverfassung von Italien», Bd 1-2, 1847) автор простежив історію міст на території Італії з часів Римської імперії до XII століття, піддавши критиці теорію походження середньовічного міського ладу з римських установ.
У роботі «Міста і гільдії німецьких народів у Середньовіччя» («Städte und Gilden der germanischen Völker im Mittelalter», Bd 1-2, 1891), що містить великий фактичний матеріал з історії міст Англії, скандинавських країн, Північної Франції, Нідерландів, Німеччини, виступив проти теорії походження міських громад з гільдій.
Із 1862 року керував публікацією «Хронік німецьких міст» (сам підготував до видання хроніки Нюрнберга, Страсбурга, Кельна, Майнца); був членом комісії з видання Monumenta Germaniae Historica.
Його основний твір — «Die Geschichte der Städteverfassung von Italien» (Лейпциг, 1847).
Інші видання автора:
- «Ueber den historischen Werth der älteren Dante-Kommentare» (Лейпциг, 1878),
- «Die Ordnungen der Gerechtigkeit in der Florentinischen Republik»
- «Städte und Gilden der germanischen Völker».
Література
- Советская историческая энциклопедия. В 16 томах. — М.: Советская энциклопедия. 1973—1982. Том 4. ГААГА — ДВИН. 1963.
- Гегель, Карл // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Гегель (нем. Hegel), Карл (07.06.1813, Нюрнберг ‒ 05.12.1901, Эрланген) // Энциклопедия Всемирная история
- Маріон Серкл: Карл Гегель. Історичне значення і положення в історії науки (= серія публікацій Історичною комісії при Баварської академії наук, тому 84). Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen et al. 2012 ISBN 978-3-525-36077-4 (див. Електронну книгу).
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11657075X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.