Карл Федорович фон Мекк

Герб фон Мекк

Карл Федорович у 17 років вступив кадетом до Інституту корпусу шляхів сполучення, який тоді був військовим навчальним закладом (пізніше став називатися Санкт-Петербурзьким інститутом шляхів сполучення ім. Олександра I). У 1841 р. отримав чин прапорщика і залишився в навчальному закладі продовжувати навчання. У 1842 р. отримав чин підпоручика, а потім 20 червня 1844 р. після іспитів отримав чин поручика. Був призначений на службу інженером доріг в XI дільниці шляхів сполучення. Будував дорогу в Смоленській області, де і зустрів свою майбутню дружину, доньку місцевого поміщика-дворянина Філарета Васильовича Фраловського і Анастасії Дмитрівни Потьомкіної. За будівництво ділянки від Малоярославця до Бобруйська, після огляду шосе імператором у 1851 р. був відзначений "особливим монаршим благословенням".

У 1858 р. був призначений начальником дистанції, але за наполяганням дружини в 1859 р. залишив державну службу в чині інженер-підполковника з мундиром, закінчивши першу частину свого життя — казенну. І зайнявся підприємництвом: саме в цей час у Росії, що усвідомила після поразки в Кримській війні всю важливість залізничного транспорту, почалися перші спроби будівництва залізниць по приватних підрядах. У 1860 р. працює підрядчиком по земельних роботах на будівництві Московсько-Троїцкої залізниці. Пізніше фон Мекк вступив до Товариства Саратовської залізниці, що ставило за мету спорудити на приватні гроші залізниці між Москвою і Саратовом. На першому етапі повинна була будуватися ділянка Москва-Коломна. І вона була побудована за два роки та введена в експлуатацію. На думку сучасників, ця заслуга належала головному секретареві Товариства Павлу фон Дервізу і його помічникові фон Мекку. Проте на цьому засоби Товариства вичерпалися і воно збанкрутіло. Проте вже в 1863 р. замість нього було засновано Товариство Московсько-Рязанської залізниці, яке фон Дервіз очолив уже як голова Правління і залучив фон Мекка до будівництва дороги від Коломни до Рязані як головного підрядчика. Дорога була побудована за небувалий термін — півтора року, швидко увійшла до експлуатації. На думку сучасників, цей проект приніс фон Дервізу і фон Мекку прибутку близько півтора мільйонів рублів. Потім з тією ж швидкістю і ефективністю фон Дервізом і фон Мекком була збудована наступна ділянка від Рязані до Козлова. Надалі фон Мекк узяв участь у спорудженні ще декількох залізниць, у тому числі Курсько-Київської, але потім побудував Ландварово-Роменську залізницю. Московська міська дума залучала К. Ф. фон Мекка як консультанта при спорудженні капітальних металевих мостів через Москву-річку.

Помер від інфаркту, який стався від сердечного нападу, що був викликаний зрадою дружини і народження позашлюбної доньки Людмили від Олександра Олександровича Іолшина. Похований у сімейному склепі на цвинтарі Ново-Олексіївського монастиря в Москві.

Карл Федорович допомагав багатьом установам і суспільствам, ось деякі свідоцтва:

• жертводавець на Миколаївське ім. Августiйшого Голови Комітету Сибірської залізничної дороги Гуртожиток студентів Інституту Інженерів Шляхів Сполучення імператора Олександра І та засновник іменної премії (10000 руб)

• член опікунської ради з питань нужденних студентів Імператорського Університету св. Володимира

• урядовим розпорядженням 1876 р. Мекк призначений Почесним опікуном Камʼянець-Подільської гімназії

• найголовніший жертводавець Опікунської Ради про бідних Імператриці Марії

• пожертвував 25000 рублів у 1867 р. Імператорському суспільству любителів природознавства, антропології і етнографії для установи при Імператорському Московському університеті кафедри антропології

• пожертвував 5000 рублів на покупку землі для будівництва православного Горненского Казанського монастиря під Єрусалимом.

Після смерті фон Мекка його справу успадкувала вдова Надія Філаретівна і сини, з яких найбільшу роль у розвитку російських залізниць зіграв Микола Карлович.

Родина фон Мекк

Син Оттона Адама фон Мекка (1790—1830)[1] і Мітави Вільгельміни фон Мекк (?-?), донки Міттау Давіда Хаффенберга (Гафферберг).

Був одружений з Надією Філаретівною Фраловською (1831—1894).[2]

У шлюбі мали 18 дітей, але вижили лише 11:
Єлизавета (1848—1907) — дружина Олександра Олександровича Іолшина (?-?);
Олександра (1850—1920) — дружина графа Павла Олександровича Беннігсена (?-?);

Володимир (1852—1893) — одруженого з Єлизаветою Михайлівною Поповою (1861—1892), дочкою московського фабриканта;

Юлія (1853—1915) — дружина польського музиканта Владіслава Альбертовича Пахульского (1857—1919);

Лідія (1855—1910) — дружина Федора Федоровича Левіса оф Менара (?-?);

Микола (1863—1929) — одруженого з Анною Львівною Давидовою[3] (1864—1942), онуці декабриста Василя Львовича Давидова (1780—1855), племінниці Петра Ілліча Чайковського.

Олександр (1864—1911) — бібліофіл, меценат, один із засновників альпінізму в Росії, перший голова Російського гірського товариства

Софія (1867—1935) — дружина Олександра Олександровича Римського-Корсакова (1849—1922), а потім князя Дмитра Михайловича Голіцина (1867—1913);

Максиміліан (1869—1950) — одруженого з Ольгою Михайлівною Кирьяковою (?-1928), а потім на Елизабет Ватсон;

Іліодор (1871—1873) — похований в родовому склепі (зруйнований в 1929 р.) в Ново-Олексіївському монастирі

Михайло (1871—1883) — помер від хвороби серця

Людмила (1872—1946) — дружина князя Андрія Олександровича Ширинського-Шихматова (1868—1927).

• http://von-meck.info/personalii/mecks/karl-fedorovich

• Мекки // Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — М: Большая Российская энциклопедия, 2012. — Т. 19. — С. 614—616.

• Родічкін І.Д. Старовинні маєтки України. Маєток як синтез мистецтв. Архітектура садів парків. Поетика старовинної садиби. — К.: Мистецтво, 2005. — С.298-304

• Фон Мекк Галина. Как я их помню. — Переклад з англійської Бориса Нікітіна. Фонд ім. І. Д. Ситіна. _ М.,1999

• Микола Карлович фон Мекк
• Надія Філаретівна фон Мекк
• Маєток фон Мекк (Копилів)
• Музей Чайковського і фон Мекк