Чайковський Петро Ілліч

Петро́ Іллі́ч Чайко́вський (рос. Пётр Ильич Чайковский, 25 квітня (7 травня) 1840(18400507), Воткінськ, Вятська губернія, Російська імперія — 25 жовтня (6 листопада) 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія)  — російський композитор, диригент і педагог. Автор 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, великої кількості романсів та інструментальних творів.

Петро Ілліч Чайковський
рос. Пётр Ильич Чайковский
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 квітня (7 травня) 1840[1][2][…]
Місце народження Воткінськ, Вятська губернія, Російська імперія
Дата смерті 25 жовтня (6 листопада) 1893[3][1][…] (53 роки)
Місце смерті Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання
Тихвінське кладовищеd : 
Роки активності з 1866
Громадянство Російська імперія
Національність росіянин
Віросповідання православ'я
Професія композитор, диригент
Освіта Санкт-Петербурзька консерваторія (1865) і Училище правознавства (12 (24) травня 1859)[4]
Вчителі Nikolai Zarembad і Рубінштейн Антон Григорович
Відомі учні Зілоті Олександр Ілліч
Жанри симфонія, опера, балет, класична музика і музика епохи романтизму
Нагороди
Автограф
Твори у Вікіджерелах

Цитати у Вікіцитатах

 Файли у Вікісховищі

Походження

Походив з українського роду Чайок[5]. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695—1767), походив з-під Кременчука, служив у Миргородському полку Війська Запорозького. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російсько-османську війну та відслуживши полковим лікарем, дід композитора став городничим Слободського та Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії[6]. До роду Чайковських належав і поет Євген Гребінка, автор романсу «Очі чорнії».

Батько композитора, Ілля Петрович, займав різні посади в Департаменті гірничих і соляних справ, проводив геологічні дослідження в Новгородській губернії, викладав у Корпусі гірничих інженерів. Мати композитора, Олександра Андріївна, уроджена Ассієр, онука французького скульптора Мішеля-Віктора Асьє (Michel Victor Acier), народилася у сім'ї митного чиновника у Петербурзі, грала на фортепіано і співала. 1833 року вона стала другою дружиною Іллі Петровича і народила шестеро дітей, серед яких Петро був другим. Мати займалася вихованням дітей, вчила їх музики, розмовляла з ними тільки французькою.

Біографія

Ранні роки

Народився у селищі при Камсько-Воткінському заводі В'ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). За словами самого композитора, «виріс у глушині, з дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики».

Оригінальний текст (рос.)
вырос в глуши, с детства самого раннего проникся неизъяснимой красотой характеристических черт русской народной музыки

Вчився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-річному віці залишився без матері, яка померла від холери. Взяв на себе відповідальність за виховання молодших братів. За спогадами молодшого брата Модеста, «наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й найніжніша мати не могла б нам замінити Петруся»

Оригінальний текст (рос.)
Самый мудрый и опытный педагог, самая любящая и нежная мать не могла бы нам заменить Петю

Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у міністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Російського музичного товариства, що було 1862 року перетворене на Петербурзьку консерваторію. У консерваторії вивчав композицію у класі А. Г. Рубінштейна. За роки навчання в консерваторії Чайковський написав ряд навчальних творів, зокрема квартет, п'єси для фортепіано. Закінчив консерваторію 1865 року, на випускному іспиті представив кантату на текст оди Ф. Шиллера «Ода радості».

Московський період

1866 року переїхав до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. У консерваторії Чайковський викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування. Серед його учнів — Сергій Танєєв, Микола Кленовський. Чайковський брав активну участь у творчому житті Москви, тут він знайомиться з Львом Толстим, Олександром Островським (пізніше — автором лібрето до опери «Воєвода»), а 1868 — з композиторами «Могутньої купки», які зацікавили його програмною музикою. Серед творів цих років — 1-а симфонія та увертюра-фантазія «Ромео та Джульєтта» (1869).

Петро Чайковський в 1870 році.

Творчість 1870-х років охоплює різні жанри — він написав опери «Опричник» і «Коваль Вакула», музику до драми Островського «Снігуронька», балет «Лебедине озеро», Другу і Третю симфонії, фантазію «Франческа да Ріміні», Перший фортепіанний концерт, Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром, три струнні квартети та інші.

1876 року здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на Чайковського справила опера «Кармен» Жоржа Бізе, прем'єра якої відбулася за рік до цього. На зворотному шляху Чайковський з братом відвідав Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомився з Ференцом Лістом і Ріхардом Вагнером.

У липні 1877 року імпульсивно одружився з колишньою консерваторською студенткою Антоніною Іванівною Мілюковою (1849—1917). Вона надсилала композиторові листи і навіть погрожувала самогубством, якщо він відмовиться від зустрічі. Чайковський, який у той час працював над оперою «Євгеній Онегін», на відміну від героя своєї опери не відмовився від прихильниці. Проте вже у вересні композитор розчарувався в шлюбі й навіть сам збирався вчинити через це самогубство[7]. Усі подальші роки подружжя мешкало кожен окремо. Процес розлучення тривав до смерті Чайковського, але так і не відбувся. Ця ситуація його дуже обтяжувала, про що він неодноразово писав у листах до Надії фон Мекк: «Вчера я получил письмо от брата Анатолия. Он теперь уже в Петербурге. В Каменке он провел пять дней. Он наконец выпроводил мою жену из Каменки. Слава богу, у меня гора с плеч свалилась. Она изъявила желание идти в сестры милосердия. Сестра, зять и Толя очень обрадовались этому. Они не без основания предположили, что она влюбится там в кого-нибудь, захочет выйти замуж и потребует развода. Это было бы всего лучше для меня. Но желание это осталось только в течение нескольких дней. Брат начал было хлопотать, но она объявила ему (в Москве, где он провел дней пять), что более не хочет быть сестрой милосердия. Она живет теперь в Москве. Дальнейшие ее планы мне неизвестны, но я молю бога, чтобы она к будущему учебному году выбрала другую резиденцию. Встречаться с ней будет очень неловко и щекотливо»[8].

Період подорожей
Меморіальна дошка біля Одеського театру опери та балету, пров. Чайковського, 12
Меморіальні дошки на садибному будинку в маєтку фон Мекк у с. Копилів Макарівського району Київської обл.

Припинив роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк, яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів, однак за умови, що вони ніколи не зустрінуться особисто. Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано приблизно 1100 листів.

Наступного 1878 року закінчив «Євгенія Онегіна» та Четверту симфонію, якими сам композитор був задоволений: «Я відчуваю сьогодні велику насолоду від усвідомлення, що я закінчив два великі твори, у яких, мені здається, я зробив крок уперед, і значний».

Оригінальний текст (рос.)
Я испытываю сегодня большое наслаждение от сознания, что я окончил два больших сочинения, в которых, мне кажется, я шагнул вперед и значительно

Протягом наступних 14 років життя постійно подорожував — як батьківщиною, так і за кордоном. Подорожував переважно поїздом, а 1886 — пароплавом з Батумі до Марселя. У середині 1880-х років Чайковський повернувся до активної музично-суспільної діяльності. У 1885 році його обрано директором Московського відділу Російського музичного товариства. Музика Чайковського стала популярною у Росії та за кордоном.

У цей час почав займатися диригуванням, і в 1887 — початку 1888 року здійснив перше європейське турне як диригент. Концертні поїздки зміцнили творчі й дружні зв'язки Чайковського із західноєвропейськими музикантами, серед яких Ганс фон Бюлов, Едвард Гріг, Антонін Дворжак, Густав Малер, Артур Нікіш, Каміль Сен-Санс та інші. Навесні 1891 року П. І. Чайковський їде до США. Він з надзвичайним успіхом диригував власними творами у Нью-Йорку, Балтіморі й Філадельфії.

Останні роки життя музикант провів у Клину в Підмосков'ї, де зараз розташований його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 він успішно диригував на прем'єрі своєї симфонії в Петербурзі, а через 9 днів раптово помер.

Чайковський і Україна
Тростянець. Пам'ятник Чайковському
Низи. Пам'ятник Чайковському

Упродовж 28 років, до самої смерті, композитор по кілька місяців жив і працював у своїх родичів і друзів у таких маєтках України:

У 1864 р. студент консерваторії Петро Чайковський вперше приїхав на канікули в Тростянець на запрошення свого друга князя Олексія Васильовича Голіцина (1832—1901), там він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до драми О. Островського «Гроза». Тут познайомився і заприятелював з нащадком засновника міста Суми, козацького полковника Герасима Кондратьєва, Миколою Дмитровичем Кондратьєвим (?-1887), який запросив його до свого маєтку в Низи, про що Чайковський написав Надії фон Мекк: «Сюди ми потрапили внаслідок прохання господаря мого, п. Кондрат'єва, мого давнього та гарного товариша, в якого я раніше гостював кожне літо. Тут я повністю написав „Вакулу“ та багато інших творів. Ми залишимося у нього три дні і в кінці тижня поїдемо до Кам'янки…Тут добре, особливо тому що у саду тече мила річка Псел, але ліс далеко»[9]

Оригінальний текст (рос.)
Сюда мы попали вследствие усиленной просьбы хозяина моего, некоего г. Кондратьева, моего старого и хорошего друга, у которого в прежнее время я гостил каждое лето. Здесь я написал всего “Вакулу” и много других вещей. Мы останемся у него три дня и в конце недели поедем в Каменку.... Здесь хорошо, в особенности потому, что в саду течет милая речка Псел, но лес далеко

«У мене багато приятелів, але таких, з якими душу відводиш, як, наприклад, з Кондратьєвим, — зовсім нема», — написав композитор. З того часу козацький нащадок відкрив для себе Україну.[10]

Найчастіше бував у Кам'янці на Черкащині. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. За словами брата, цей куточок України був «осяйним пунктом» для Петра Ілліча, який писав, що тут «знайшов відчуття миру в душі, яке даремно шукав у Москві та Петербурзі». Як «обітованого раю» чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий композитор у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював. Про Україну композитор писав: «Ніколи за кордоном, навіть серед розкішної південної природи я не знаходив тих хвилин святого захоплення від споглядання природи, яке вище навіть від насолоди мистецтва».[11]

Ще одним особливим місцем в Україні для композитора було Поділля, куди він попав на запрошення баронеси Надії фон Мекк. Листування баронеси Надії фон Мекк і Чайковського тривало тринадцять років: вона щорічно висилала композитору субсидію 6000 карбованців, однак вони ніколи не бачилися. Навесні 1878 року баронеса запросила Чайковського до свого маєтку у Браїлові. Петро Ілліч писав:

Садиба перевершила далеко все те, що в моїй уяві малювалося, коли я думав про Браїлів. Я у захваті від будинку, він зовні красивий, місткий, зручно і якісно облаштований, великі просторі кімнати з великими вікнами оздоблені картинами, статуями, музичними інструментами та усім іншим. Напившись кави, я разом із Марселем обійшов і детально оглянув і будинок і флігель, побував у всіх куточках, довідався про всі дрібниці Ваших покоїв і способу життя. Потім нагулявся досхочу в саду і вже орієнтуюсь там. Сад цей прекрасний своєю наповненістю, густиною рослинності, в інших місцях так багато зелені, що утворився цілий маленький зелений ліс із високих соковитих і пахучих трав. У цю хвилину сад ще особливо чарівний завдяки кількості бузку, який тепер активно квітує. Є групи дерев надзвичайно красиві. Після рідкого камʼянського саду, розбитого на скаті, незручного для прогулянок і бідного старими деревами, Ваш сад невимовно сподобався мені. Тепер, нагулявшись, я повернувся додому, пишу Вам цей лист і насолоджуюся тишею, свободою і світом.

Після чудового обіду ще раз детально оглядав кімнати. «Сплячий хлопчик» чарівний, не надивишся на нього. Хоча, з одного боку, мені і подобається; що його оточує зелень, бо те і інше разом представляє красиве і миле видовище, але, з іншого боку, мені здається, що зелень ця приховує чарівні подробиці статуетки. Дивовижний порядок і чистота, в якій до щонайменшої подробиці міститься все у Вашому будинку, робить честь Марселю. Можна позитивно сказати, що ніде немає жодної пилинки. П.І. Чайковський, 17 травня 1878 р.[12]
Оригінальний текст (рос.)
"Усадьба эта превзошла далеко все то, что в моем воображении рисовалось, когда я думал о Браилове. Я в совершенном восторге от дома, красивого и снаружи и столь поместительного, удобного, хорошо устроенного, с его высокими комнатами и большими окнами, с его чудным убранством, с его картинами, статуями, инструментами и т. д. Напившись кофе, я вместе с Марселем обошел и подробно осмотрел и дом и флигель, перебывал во всех уголках, осведомился о всех подробностях Вашего помещения и образа жизни. Затем нагулялся досыта в саду и уже ориентировался в нем. Сад этот великолепен по жирности, густоте растительности, в иных местах до того богатой, что образовался целый маленький зеленый лес из высоких сочных и пахучих трав. В эту минуту сад еще особенно прелестен благодаря массе сирени, которая теперь в полном цвету. Есть группы деревьев необычайно красивых. После жиденького каменского сада, разбитого на скате, неудобного для ходьбы и бедного старыми деревьями, Ваш сад невыразимо понравился мне. Теперь, нагулявшись, я возвратился домой, пишу Вам письмо это и наслаждаюсь тишиной, свободой и миром. После превосходного обеда еще раз подробно осматривал комнаты. “Спящий мальчик” очарователен, не наглядишься на него. Хотя, с одной стороны, мне и нравится; что его окружает зелень, ибо то и другое вместе представляет красивое и милое зрелище, но, с другой стороны, мне кажется, что зелень эта скрывает прелестные подробности статуэтки. Изумительный порядок и чистота, в которой до малейшей подробности содержится все в Вашем доме, делает честь Марселю. Можно положительно сказать, что ни одной пылинки нигде нет.
Кам'янка. Пам'ятник Чайковському

У Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єси для скрипки, 7 романсів (зокрема «То було ранньою весною», «Серед шумного балу»), серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого «Піліпінелла».

У маєтку Миколи Карловича фон Мекк у Копилові Чайковський був двічі. «Копилів мені надзвичайно сподобався! Новий будинок вкрай симпатичний; з верхнього поверху, де Микола показав мені кімнату, що призначається, між іншим, і для мене, відкривається чарівний вигляд абсолютно сільського стилю. Молочне господарство і все, що ради нього влаштоване, дуже зацікавило мене», — писав він.[13]

Оригінальний текст (рос.)
"Копылово мне ужасно понравилось! Новый дом в высшей степени симпатичен; из верхнего этажа, где Коля показал мне комнату, предназначаемую, между прочим, и для меня, открывается прелестный вид совершенно деревенского характера. Молочное хозяйство и всё, что ради него устроено, очень заинтересовало меня.[13]

 

Загалом понад 30 своїх творів Чайковський написав в Україні, серед яких дві симфонії (одну з них ще за його життя назвали «Українська»), опери «Євгеній Онегін», «Черевички», «Орлеанська діва», «Мазепа», балет «Лебедине озеро». Тут виникли його романси на вірші Шевченка і знаменитий Перший фортепіанний концерт, в одній з мелодій якого звучить наспів лірників, а у фіналі Концерту звучить мелодія пісні «Вийди, вийди, Іванку». 

В останній рік свого життя Чайковський диригував своїми симфоніями у великих містах України: Києві, Харкові, Одесі. Один із концертів композитор дав на підтримку Одеського симфонічного оркестру.  

1890 року Чайковський відвідав Миколу Лисенка в Києві й слухав його оперу «Тарас Бульба». Домагався постановки «Тараса Бульби» Миколи Лисенка українською мовою.  

У Харкові Чайковського просто обожнювали. У 1893 році він приїхав на запрошення директора Харківського музичного училища Іллі Слатіна дати концерт в Харкові. Приїзд композитора викликав небувалий фурор, квитки на концерт дістати було неможливо.

Скрипковий концерт із симфонічним оркестром під керуванням Чайковського проходив в залі Дворянського зібрання 14 березня. Після закінчення публіка влаштувала йому справжню овацію. Композитора прямо на руках зі сцени винесли до фаетону, відвезли в майстерню фотографа Федецького і зробили знаменитий фотопортрет, який Чайковський любив понад усе. Коли готові роботи Федецький приніс Чайковському, він їх викупив зі словами: «Так, звичайно, дороговато, але фотограф — першокласний. Мене фотографували і в Росії, і в Європі, але краще, ніж мене сфотографували в Харкові, я поки що не бачив»[14].

За словами Ірини Сидельової з Харківського художнього музею, тут зберігається мальовничий портрет Петра Ілліча Чайковського, написаний Миколою Кузнєцовим. Дата його створення збігається з відвідуванням композитором Харкова, коли учні музичного училища під керівництвом І. І. Слатіна виконали твори Чайковського[15].

Творчість

Хоча провідними сферами творчості були опера та симфонія, композитор писав музику майже у всіх жанрах. У його музиці відбиті глибокі соціально-етичні конфлікти, що були породжені російською дійсністю 2-ї половини 19 століття. Зіткнення прагнень до повноти життя та почуттів із жорстоко ворожою дійсністю служить джерелом гострого напруженого конфлікту, часто отримує у творах композитора трагічний результат. Помітне підсилення трагічного спостерігається у творах останніх років (наприклад, опера «Пікова дама», 6-а симфонія). Проникливий мистець-психолог, Чайковський розкривав внутрішній світ людини в різних його проявах — від м'якої ліричної задушевності до захоплюючого трагізму. Світле життєствердне начало втілювалося ним у картинах народних веселощів і урочистостей або в ідеально прекрасних поетичних образах, що виражають романтичну мрію про наповнене й гармонійне життя.

Музиці Чайковського властиве мелодійне багатство, пов'язане з інтонаціями народної пісні та міського романсу. Водночас Чайковського вважають одним з найбільших симфоністів романтичної епохи. Б. Асаф'єв так описує цю рису творчості композитора:

"І ось слухач відчуває, що музика ніби росте, розквітає, що почуття збагачуються, перетворюючись начебто у свою протилежність і знову приймаючи свій знайомий вигляд, що скорбота і радість, світло і морок, любов і гнів взаємно протиставляються, проникають одне в одного то з більшим, то з меншим наростанням і напругою. Слухач відчуває все це і як знайоме йому биття серця, і як тріпотіння всього свого внутрішнього життя, і як контрасти почувань. Але разом з тим він настільки ж беззаперечно відчуває, що всі ці явища музичного розвитку зовсім не містяться лишень в межах "мого я", що їм анітрохи не суперечить і та об'єктивно дана дійсність, що пізнається у розвитку та передаванні явищ природи, і у взаєминах людей. Так симфонічний розвиток у своєму художньому заломленні відбиває життя"
Оригінальний текст (рос.)
И вот слушатель ощущает, что музыка как бы растет, расцветает, что чувства обогащаются, обращаясь как бы в свою противоположность и опять принимая свой знакомый облик, что скорбь и радость, света и сумрак, любовь и гнев взаимно сопоставляются, проникают друг в друга то с большим, то с меньшим нарастанием и напряжением. Слушатель ощущает все это и как знакомое ему биение сердца, и как трепет всей своей внутренней жизни, и как контрасты чувствований. Но вместе с тем он столь же бесспорно ощущает, что все эти явления музыкального развития вовсе не заключены только в границах "моего я", что им нисколько не противоречит и та объективно данная действительность, что познается в развитии и передавании явлений природы и во взаимоотношениях людей. Так симфоническое развитие в своем художественном преломлении отображает жизнь[16]
Фрагмент рукопису П. І. Чайковського, сторінки опери «Пікова дама (опера)»

У програмних симфонічних творах Чайковського знайшли відбиття образи творчості Шекспіра («Ромео і Джульєтта», «Буря», «Гамлет»), Данте («Франческа да Ріміні»), Байрона («Манфред»). Втілюючи той чи інший сюжет у музиці, він прагнув не стільки детальної передачі звуками ходу подій, скільки концентрованого виразу основного конфлікту за допомогою зіткнення і розвитку контрастних музичних образів.

Видатним є внесок Чайковського у розвиток концертного жанру. Його фортепіанні та скрипковий концерти поєднують симфонічний розмах з віртуозністю, темпераментністю і яскравістю колориту.

Оперна творчість

Галерею сильних і зворушливих образів створив композитор у своїх операх. У листі до С. Танєєва він писав:

"... Я завжди прагнув вибирати сюжети, здатні зігріти мене. Зігріти ж мене можуть тільки такі сюжети, в яких діють справжні живі люди, що відчувають так само, як і я" [17]
Оригінальний текст (рос.)
...Я всегда старался выбирать сюжеты, способные согреть меня. Согреть же меня могут только такие сюжеты, в коих действуют настоящие живые люди, чувствующие так же, как и я

Петро Чайковський наголошував, що опера «повинна бути музикою найбільш загальнодоступною з усіх видів музики», що «тільки опера ріднить вашу музику до цієї публіки, робить вас надбанням не тільки окремих маленьких гуртків, але, за сприятливих умов, — усього народу»[18]. Чайковського завжди приваблювала в опері її складна синтетична природа.

Знаходжу, що ... поєднуючи в собі настільки багато різних елементів, службовців однієї мети - опера чи все-таки не найбагатша музична форма

Чайковський увійшов в історію російського музичного театру як творець лірико-психологічної драми. Шлях до неї був складним і болісним, і лише в «Євгенії Онєгіні» (в п'ятій своїй опері) композитор досягнув найвищої гармонії художніх переконань і їх творчого втілення. Разом з тим Чайковський не обмежував себе тільки цим жанровим різновидом, хоча риси «інтимної», але сильної драми, лірико-психологічне змалювання головних героїв завжди залишались найбільш примітною стороною всіх його оперних творів. Не прагнучи до створення казкових, фантастичних опер, а також до використання сюжетів з віддалених історичних епох, все ж Чайковський звертався в своїй оперноій творчості до широкого кола образів, подій, сюжетів.

При виборі сюжету для Чайковського найважливішим були прояви внутрішнього життя героїв. Внутрішнє життя повинно було бути складним і багатим, мотиви вчинків достовірними, характери людей розкривалися б у вирішальні моменти життя, а основний драматичний конфлікт затягував би всі нитки дії.

Неодмінним було розуміння композитором почуттів, які переживають його герої. Він сприймав їх як живих, реально існуючих людей. Таким чином, виникало відчуття сучасності оперного спектаклю, приналежності його героїв до близької композитору епохи.

Внаслідок особливостей моєї артистичної індивідуальності я можу з любов'ю і захопленням писати музику на сюжет хоча б і нітрохи не ефективний - аби дійові особи викликали в мене живе співчуття, аби я любив їх, шкодував, як люблять і шкодую живих людей.

Багатство і виразність вокальної мелодики поєднуються в операх Чайковського з напруженим симфонічним розвитком, що дає змогу передавати динаміку станів душі, психологічний підтекст дії. Водночас композитор враховував закони сцени, домагався гнучкості музичних характеристик і ретельного окреслення побутового чи історичного ґрунту, підкреслюючи, що оперу треба «не тільки слухати, а й дивитися».

Новаторське значення мала балетна музика Чайковського. Традиційний «дивертисментний» тип класичного балету в Чайковського насичується безперервним симфонічним розвитком. Казкові сюжети служать композитору для втілення реальних життєвих конфліктів.

Камерно-інструментальна музика Чайковського налічує три квартети (перші зразки в російській музиці), струнне тріо, секстет і низку фортепіанних творів, переважно ліричних або жанрово-характеристичних. Найбільшим за масштабом фортепіанним твором Чайковського є «Велика соната» (1878), в якій композитор розвиває традиції великої романтичної сонати.

Одну з важливих сфер творчості Чайковського становлять романси. Як і М. І. Глінка і О. С. Даргомижський, Петро Чайковський спирався на інтонації та жанри побутового романсу, творчо переосмисливши і поглибивши їх, виділяючи і загострюючи індивідуально-характерні риси. Емоційний діапазон вокальної музики Чайковського простягається від тихого елегійного смутку до високого драматизму і пристрасного захопленого пориву. Романси написані на вірші Тараса Шевченка, а також на слова російських поетів  О. К. Толстого, Л. А. Мея, К. Р. (К. К. Романова), Д. М. Ратгауза, О. М. Плещеєва, А. А. Фета, О. М. Апухтіна, Я. П. Полонського.

Твори

Опери

Балети

Для симфонічного оркестру

Концерти для інструментів з оркестром

Хорова музика

  • Літургія святого Івана Златоустого (1878) та інші духовні твори
  • Кантата «Москва»

Твори для фортепіано

  • «Пори року», 12 характеристичних картин (1876)
  • Дитячий альбом, 24 легкі п'єси (1878)
  • Велика Соната

104

романси різних жанрів на слова:
  • А.Плєщєєва (20 романсів),
  • А. К. Толстого (12 романсів и дует),
  • К. Р. (6 романсів),
  • Д. Ратгауза (6 романсів),
  • О.Апухтіна (5 романсів),
  • А. Фета (5 романсів),
  • Я. Полонського (3 романса),
  • Д. Мережковського (2 романса)

а також Г. Гейне і Й. Гете в перекладах Л. Мея, Ф. Тютчева, М. Михайлова та ін.

Вокальні твори, перекладені українською

У перекладі Бориса Тена

  • «День ли царит»[19]
  • Колискова пісня[20]
  • «Мы сидели с тобой»[21]
  • «Отчего?»[22]

У перекладі Юрія Отрошенка[23]:

Фільмографія

Екранізація творів

Фільми про життя композитора
  • «Третя молодість», 1965
  • «Чайковський», 1969, режисер Ігор Таланкін — біографічний фільм
  • «Любителі музики», 1971, режисер Кен Расселл — вільний переказ біографії композитора
  • «Апокриф: музика для Петра та Павла», 2004 Приз «Золота німфа» 2006
  • «Чайковський», режисер Філіп Дегтярьов

Увічнення пам'яті композитора
Монета Банку Росії
Ювілейна мідно-нікелева монета, Держбанк СРСР

На честь Чайковського названі:

Астрономічні об'єкти
Місто
Вулиці
  • Ім'ям Чайковського названі вулиці в багатьох містах Росії і країн колишнього СРСР, у тому числі у Бійську, Липецьку, Сочі, Улан-Уде. У Санкт-Петербурзі його ім'ям названа колишня Сергіївська вулиця, де знаходилося Училище правознавства, в якому юний Чайковський навчався в 1852—1859.
Конкурси і фестивалі
Освітні та концертні заклади
Музеї
музичні колективи
  • Великий симфонічний оркестр імені П. І. Чайковського

Філателія
  • Поштова марка СРСР, 1958
  • Поштова марка СРСР, 1958 рік
  • Поштова марка СРСР, 1958 рік
  • Поштова марка СРСР, 1959: пам'ятник Чайковському в Москві
  • Поштова марка СРСР, 1974

Примітки
  1. Брянцева В. Н. Чайковский Петр Ильич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1978. — Т. 29 : Чаган — Экс-ле-Бен. — С. 12–13.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Н. Соловьев Чайковский, Петр Ильич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXVIII. — С. 373–375.
  4. Tchaikovsky: The Quest for the Inner Man — Schirmer Books, 1991. — С. 50. — ISBN 978-0-02-871885-9
  5. Рід Чайка називають українським більшість українських джерел, зокрема Енциклопедія Українознавства. Також рід Чайка називають «українським» уральська дослідниця Пролєєва та Г. І. Белонович — на сайті, присвяченому композиторові. Є дані, що в сучасній Україні є понад 12 тисяч носіїв прізвища Чайковський і понад 19 тисяч — прізвища Чайка. Проте більшість радянських і російських джерел про українське походження П. І. Чайковського не розповідають.
  6. Валько Кравченко наводить інформацію про те, що Чайковськими на Запоріжжі звали командирів козацьких чайок, отже прізвище композитора залишилось українським.
  7. Цьому аспекту присвячені такі джерела:
    В. Соколов. Антонина Чайковская. История забытой жизни. — М.: Музыка, 1994;
    А. Познанский. Пётр Чайковский: Биография. — СПб.: Вита нова, 2009; Самоубийство Чайковского: миф и реальность. — М.: Журнал «Глагол», 1993;
    И. Кон. Любовь небесного цвета: Научно-исторический взгляд на однополую любовь. — СПб.: Продолжение жизни, 2001. — Глава 9. Был ли гомосексуализм на святой Руси? Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine..
    Wiley, Roland John, «Tchaikovsky, Pyotr Ilyich.», а також стаття в словнику Гроува (2001), 25:147.
  8. Лист № 72. Чайковский — Мекк. Сан-Ремо, 24 декабря 1877 г./5 января 1878 г.
  9. Лист № 156. Чайковский — Мекк. Низы, Харьковской губ., Сумского уезда, 6 июня 1878 г.
  10. Чайковський і Україна - UAHistory (uk-UA). 7 листопада 2015. Процитовано 26 серпня 2016.
  11. Чайковський і Україна. Процитовано 26 серпня 2016.
  12. Лист № 143. Чайковский — Мекк, Браилов, 17 мая 1878 г.
  13. Лист № 479. Чайковский — Мекк. Москва, 2 октября 1889 г. Пречистенка, Троицкий переулок, № 6.
  14. В Ніч музеїв у Харкові нагадали про незвичайну історію фотопортрета Чайковського | Справжня Варта. varta.kharkov.ua. Процитовано 19 травня 2020.
  15. В музее напомнили необычную историю знаменитого фотопортрета композитора, сделанного в Харькове (фото). gx.net.ua (рос.). Процитовано 19 травня 2020.
  16. Асафьев, Б. Избр. труды, т. 2, М., 1954, с. 37
  17. Чайковський П. І., Танєєв С. І., Листи:, М., 1951, с. 169
  18. Переписка с H. P. фон Мекк, 1934-36, т. 2, с. 37, т. 3, с. 381
  19. Чайковський П. «День ли царит». /Укр. пер. Б.Тена. -К.: Мистецтво. 1955,- 12 с.
  20. Чайковський П. Колискова пісня: Тв. 16, № 1: Для високого голосу з ф-но Сл. А.Майкова; Пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво;-' 9 с.
  21. Чайковський П. «Мы сидели с тобой» /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1955. −8 с.
  22. Чайковський П. «Отчего?» /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, 1955.-8 с.
  23. Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.
  24. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література
  • Клименко И. A.. П. И. Чайковский. Краткий биографический очерк, (М.), 1909.
  • Коптяев А. П.. История новой русской музыки в характеристиках, вып. 1 — П. И. Чайковский, СПБ, 1909, 1913.
  • Игорь Глебов. П. И. Чайковский, Его жизнь и творчество. — П., 1922.
  • Игорь Глебов. Чайковский. Опыт характеристики. — П., 1922.
  • Игорь Глебов. Инструментальное творчество Чайковского. — П., 1922.
  • Житомирский Д. В. Симфоническое творчество Чайковского. — М., 1936.
  • Берберова Н. Н. Чайковский. История одинокой жизни. — Берлин, 1936.
  • Ярустовский Б. М. П. И. Чайковский. Жизнь и творчество. — М., 1940.
  • Богданов-Березовский В. М. Оперное и балетное творчество Чайковского. — Л.-М., 1940.
  • Холодковский В. В. П. И. Чайковский. — М., 1942;
  • Альшванг А. А. Опыт анализа творчества П. И. Чайковского (1864—1878), М.-Л., 1951.
  • Слонимский Ю. И. П. И. Чайковский и балетный театр его времени. — М., 1956.
  • Розанова Ю. А. История русской музыки. Том 2. П. И. Чайковский. — М., 1981.
  • Протопопов В. В. и Туманина Н. В. Оперное творчество Чайковского. — М., 1957.
  • Николаев A. A. Фортепианное наследие Чайковского. — М.-Л., 1949, М., 1958.
  • Кунин И. Ф. П. И. Чайковский. — М., 1958.
  • Альшванг А. А. Чайковский, M.,1959.
  • Должанский А. Н., Музыка Чайковского. Симфонические произведения. — Л., 1960;
  • Воспоминания о П. И. Чайковском. — М. 1962; Изд. 4. испр. Л., 1980.
  • Давыдов Ю. Л., Записки о П. И. Чайковском. — М., 1962;
  • Туманина Н. В. Чайковский: путь к мастерству 1840—1877. — М., 1962.
  • Туманина Н. В. Чайковский: великий мастер 1878—1893. — М., 1968.
  • Цуккерман В. A., Выразительные средства лирики Чайковского. — М., 1971.
  • Орлова Е. М. Петр Ильич Чайковский. — М., 1990.
  • Спадщина П. І. Чайковського на шляху у XXI століття. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Збірник наукових праць. — Вип. 14. — Харків, 2004. ISBN 966-8779-00-2.
  • Познанский А. Петр Чайковский. Биография. (В 2-х т.) ― СПб.: Вита Нова, 2009.
  • Слободенюк Н. П. Браїлів: стежками історії [Текст]: краєзнавчі нариси / Н. П. Слободенюк, В. О. Логвінов. — Вінниця: Тезис, 2000. — 64 с.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004 . — (Серия «Биографии и мемуары»). Кн. 1 :[1876-1878 годы]. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — 622 с.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004 . — (Серия «Биографии и мемуары»). Кн. 2 : [1879-1881 годы]. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — С. 623—1304.
  • Чайковский П. И. Чайковский и Надежда Филаретовна фон-Мекк. Переписка [Текст]: [в 3 кн.] / П. И. Чайковский, Н. Ф. Мекк. — М. : Захаров, 2004 . — (Серия «Биографии и мемуары»). — Кн. 3. — [Б. м.]: [б.и.], 2004. — С. 1305—2033.
  • Белоброва Л. В. Главные имена. И. И. Левитан, Н.фон Мекк, Л. Н. Толстой, П. М. Третьяков, П. И. Чайковский, А. П. Чехов [Текст]: Л. В. Белоброва; М.: Издательский Дод «Муравей-Гайд», 2001. — 94 с.
  • Evans E. Tchaikovsky. — L. 1906, перевид.N. Y. 1963;
  • Keller О. P. Tschaikowsky. — Lpz. 1914;
  • Stein R. Tschaikowsky, Stuttg. 1927;
  • Rals N. van der, P. Tschaikowsky. — Potsdam, 1940;
  • Weinstock H. Tchaikovsky. — N. Y. 1943;
  • Hofmann R. Tchaikovsky. — P. 1947;
  • Cherbuliez A.-E. Tschaikowsky und die russische Musik. — Z. 1948;
  • Abraham G. Tchaikovsky. — L. 1949;
  • Štěpánek V. Pražské návštěvy P.I. Čajkovského. — Praha, 1952;
  • Wolfurt К. von P. I. Tschaikowski. — Z. 1952;
  • Retizoldt R. P. Tschaikowski. 1849—1893. — Lpz. 1953, 1961;
  • Zagiba F. Tschaikowsky. Leben und Werk. — Z. 1953;
  • Briggs J. The collector's Tchaikovsky and the five, Phil.-N. Y. 1959;
  • Pahlen K. von, Tschaikowsky. Ein Lebensbild, Stuttg. (1959);
  • Стършенов Б. П. И. Чайковски. — София, 1960;
  • Schriften des Tschaikowsky-Studio, (Lfg.) I—II, Hamb. 1963-68;
  • Erismann G. P. I. Tchaikovski. L'homme et son oeuvre, P. 1964;
  • Warrack J. Tchaikovsky. — L. 1973;
  • Systematisches Verzeichnis der Werke von P. I. Tschaikowsky. — Hamb. 1973;
  • Swolkien H. P. Czajkowski. — Warsz. 1976.
  • П. І. Чайковський на Україні: матеріали і док. / Київ. держ. консерваторія ім. П. І. Чайковського, Каф. історії музики ; зб. упорядкув. Л. Д. Файнштейн, О. Я. Шреєр і Т. М. Тихонова ; ред. і передм. А. В. Ольховського. — Харків: Мистецтво, 1940. — 144 с.

Джерела

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.