Карл X (король Франції)
Карл X (фр. Charles X; 9 жовтня 1757, Версаль — 6 листопада 1836, Ґерц, Австрія, нині Горіція в Італії) — король Франції з 1824 по 1830 роки, останній представник старшої лінії Бурбонів на французькому престолі, що реально правив країною.
| Карл X фр. Charles X | |
|---|---|
| Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex | |
 | |
| Король Франції | |
| Правління | 1824-1830 |
| Коронація | 29 травня 1825 |
| Попередник | Людовик XVIII |
| Наступник | Людовик XIX |
| Інші титули | Король Наварри |
| Біографічні дані | |
| Імена | Карл-Філіп |
| Релігія | католицька церква |
| Народження |
9 вересня 1757 Версаль |
| Смерть |
6 листопада 1836 (79 років) Горіція, Австрійська імперія холера |
| Поховання |
.JPG.webp) |
| Дружина | Марія Тереза Савойська |
| Діти | Людовик, Шарль-Фердинанд, Софія, Марія-Тереза |
| Династія | Бурбони |
| Батько | Людовик Фердинанд |
| Мати | Марія Жозефа Саксонська |
| Нагороди | |
.svg.png.webp) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Юність
Онук Людовика XV, син дофіна Людовика, померлого 1765 року, молодший брат Людовика XVI і графа Прованського (майбутнього Людовика XVIII). З народження до вступу на престол мав титул графа д'Артуа (фр. Comte d’Artois). 16-ти річного Карла одружили з Марією Терезою Савойською, старшою від нього на рік донькою сардинського короля; рано ставши батьком двох синів, герцога Ангулемського і герцога Беррійського, й двох померлих у дитинстві дочок, граф д'Артуа розвівся з дружиною.
На відміну від старших братів, добропорядних, слабохарактерних і з ранніх літ повних, молодий Карл був добрий собою, душею всіх компаній, був дамським звабником. Зрештою жінкою життя Карла стала мадам де Поластрон.
Політичними своїми поглядами Карл був ярим противником демократії й збільшення повноважень Третього стану; це було причиною його непопулярності, і, напевно, чутки про зв'язки з Марією-Антуанеттою були запущені його політичним противниками. Тим не менш, він підтримував деякі реформи, направлені на укріплення економіки Франції в передреволюційний період. Спочатку 1789 року граф д'Артуа настільки різко критикував революційні Національні збори, що Людовік XVI іронічно назвав молодшого брата «більшим роялістом, ніж сам король» (фр. plus royaliste que le roi); ці слова увійшли до приказки.
