Карпас Мойсей Юдович
Мойсе́й Ю́дович Ка́рпас (1852, Вільно — травень, 1917) — власник «Товариства кам'яновугільних та залізних рудників Півдня Росії», «Російського товариства торгівлі цементом», голова представництва «Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства».
| Карпас Мойсей Юдович | |
|---|---|
| Народився |
1852 Вільнюс, Російська імперія |
| Помер | травень 1917 |
Біографічні відомості
В Катеринославі з 1881 року. Один з найбагатших на той час у м. Катеринославі (у 1917 р. мав статок в 18 млн рублів).
З 1887 року М. Ю. Карпас — гласний Міської думи. За його ініціативою створена Катеринославська біржа.
М. Карпас — активний організатор освіти у м. Катеринославі. Організатор і член попечительської ради Комерційного училища. Співорганізатор Вищого гірничого училища, Вищих жіночих медичних курсів, був серед ініціаторів заснування Катеринославського університету. Брав активну участь в роботі Єврейського Політехнічного інституту.
М. Карпас — меценат. Утримував міську лікарню.
Мойсей Юдович Карпас — активний діяч єврейської громади м. Катеринослава. Очолював в місті 24 єврейських закладів, був членом правління «Хевра Кадиша» і правління Хоральної синагоги. Брав участь в створені єврейської лікарні по вул. Філософській, ряду богаділень для бідних євреїв та ін. Фінансував німецьких євреїв в Ерєц Ісраель. Підтримував ієшиву «Торат Хаім» в Єрусалимі.
М. Ю. Карпас відомий і як опікун культурницьких проектів. Випускав газету «Фрейнд», був одним із засновників Катеринославського літературно-художнього альманаху «Аргонавты» (1918 р.). Коло знайомств М. Ю. Карпаса — відомі письменники, музиканти, художники Катеринослава.
Мойсей Юдович Карпас помер в травні 1917 року. Похований на єврейському цвинтарі. Зараз на місці цього зниклого кладовища — сквер Л. В. Пісаржевського на проспекті Хмельницького.
Ім'я Мойсея Юдовича Карпаса занесено в «Золоту книгу Ізраїля».
Література
- Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
- Гайко Г.І., Білецький В.С. Історія гірництва: Підручник. - Київ-Алчевськ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", видавництво "ЛАДО" ДонДТУ, 2013. - 542 с.