Гайко Геннадій Іванович

Гайко Геннадій Іванович (нар. 11 грудня 1965 в Алчевську Луганської області) — український вчений в галузі гірництва та підземного будівництва, доктор технічних наук, доктор будівництва, професор, науковець, викладач, член Донецького відділення Наукового товариства імені Шевченка, член-кореспондент Академії будівництва України по відділенню «Будівництво шахт, рудників і підземних споруд». Учасник проекту «Гірнича енциклопедія».

Гайко Геннадій Іванович
Народився 11 грудня 1965(1965-12-11) (56 років)
Комунарськ, Луганська область, Україна
Місце проживання Київ
Країна  Україна
Діяльність викладач університету, науковець
Alma mater Донбаський державний технічний університет
Галузь технічні науки, гірництво
Заклад Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Звання професор
Ступінь доктор технічних наук

Біографія

Геннадій Іванович народився 11 грудня 1965 року в місті Комунарськ Луганської області УРСР.

У 1988 р. закінчив Донбаський державний технічний університет, де в подальшому тривалий час працював на викладацьких посадах.

У 20012002 рр. проходив наукове стажування в Краківській гірничо-металургійній академії імені Станіслава Сташиця, у 2012 р. — у ТУ «Варшавська політехніка».

Кандидатську дисертацію за фахом «Підземна розробка родовищ корисних копалин» захистив 1995 р. у Донецькому національному технічному університеті, докторську за фахом «Шахтне й підземне будівництво» — 2004 р. у Національному гірничому університеті (м. Дніпро).

З 2013 р. — професор кафедри геоінженерії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Коло наукових інтересів
Проблеми забезпечення стійкості підземних споруд, технології підземної газифікації вугільних пластів, способи видобутку метану морських газогідратів, планування розвитку підземної урбаністики, історія гірництва й підземного будівництва.

У пошуках матеріалів з історії гірництва відвідав десятки давніх рудників, підземних туристичних трас, скансенів, археологічних об'єктів, гірничих університетів і музеїв у країнах Центральної Європи, в Україні та Росії. Брав участь у комплексних археологічно-інженерних дослідженнях рудника епохи бронзи Картамиш (Попаснянський район Луганщини). Автор базових підручників і популяризатор історії гірництва.

Автор понад 140 наукових публікацій (у тому числі 9 книг), член основного авторського колективу «Малої гірничої енциклопедії», член вченої ради Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво».

Основні праці

Гайко Г. І., Білецький В. С. «ГІРНИЦТВО В ІСТОРІЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ», 2016 р.
Переклади

Нагороди і відзнаки

  • Відзнака Переможця традиційного щорічного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» за 2015 рік — за цикл статей «Постаті» про видатних людей Донбасу ХІХ-ХХІ ст., — поетів і науковців, композиторів і співаків, геологів і економістів, управлінців і політиків, журналістів і правозахисників, — які в різні часи суттєво вплинули на постання і розвиток Донбасу як промислового і культурного центру Східної України (разом з проф. В. С. Білецьким).

Примітки

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.