Катерина Константинович

Катерина Константинович  народилася в 1848 році, дочка Олександра Константинович і принцеси Анка  Обренович, племінниця Мілоша Обреновича, князя Сербії і засновника династії Обреновичів. У неї був один брат, полковник Олександр Константинович (помер у 1914) і незаконнонароджена зведена сестра, Сімеона (померла 1915).

Через деякий час після смерті батька, Катерина Константинович і її мати Анка Обренович Константинович були запрошені двоюрідним братом, князем Михайлом Обреновичем ІІІ, жити при королівському дворі.[1] З вересня 1860 році Михайло знов займає сербський престол. Він нещасливо був одружений на угорській графині  Юлії Хуньяді, що не могла мати дітей. Князь Михайло і Катерина стали коханцями. Катерина не приховувала свою ненависть до принцеси Юлії  і відкрито хизувалася своїм романом з князем. Михайло хотів розлучитися з дружиною і одружитися з Катериною.[2] Оточення Михаїла Обреновича ІІІ не підтримувало його намірів. Особливо були проти представники духовенства.[3] 

Але надії Катерини стати дружиною Михайла Обреновича ІІІ не справдились. 10 червня 1868 року Михайло разом з Катериною та її матір'ю проїжджав на кареті через парк Кошутняк, що знаходиться поблизу його резиденції на окраїні Белграда, саме тоді було вчинено замах на життя князя та вбивство. В парку з'явилися Коста та Павло Радовановичі, в офіційних чорних костюмах та зарядженими рушницями. Коста підійшов до карети, і князь його впізнав перед смертю. Михайло та Анка померли на місці, Катерина була тяжко поранена. Чутки щодо вбивства Михайла не вщухають і досі, є навіть думка про те, що до вбивства була причетна династія Карагеоргієвичів, але дана думка ніяк доведена не була.

Після несподіваної смерті Михайла Обреновича від рук змовників, яких, за офіційною версією, спонукали не політичні, а приватні мотиви (травень 1868 р.), князем Сербії став онук Єврема Обреновича (брата Мілоша) — Мілан (1868—1889), котрому на той час виповнилося тільки чотирнадцять років. Мілана, виходячи з власних інтересів, привів до влади тогочасний міністр оборони Мілівоє Петрович Блазнавац, який, разом із Йованом Ристичем і Йованом Гавриловичем, увійшов до складу відновленого Намісництва — органу, де в 1869—1872 рр. зосереджувалися реальні важелі управління державою.

Намісництво не набуло популярності в народі. У галузі зовнішньополітичних відносин його діяльність також не була плідною: міжнародний престиж Сербії після смерті князя Михайла помітно підупав, ускладнилися відносини з Болгарією, у зв'язку з ліквідацією Сербської патріархії в місті Печ погіршилася ситуація на південно-сербських землях.

Чи не єдиним здобутком Намісництва стало прийняття нової Конституції в червні 1869 р., згідно з якою Сербія проголошувалася конституційною монархією. Уперше запроваджувалася постійно діюча Скупщина, її роль у політичному житті країни зростала. Три чверті складу Скупщини становили народні посланці, чверть депутатів призначав князь.

Створювалася ще одна державна інституція — Державна Рада, якій надавалися певні функції адміністративного суду та верхньої палати парламенту. Ухвалення конституції означало безумовний крок вперед, проте її гостро критикували за недостатню ліберальність.

У тому ж 1868 році, Катерина, якій було 20 років, вийшла заміж за Мілівоє Блазнавець, який був військовим міністром Сербії і зіграв важливу роль у забезпеченні престолу для двоюрідного брата  Катерини Константинович — Мілана. Згодом Мілівоє Блазнавець виступав в якості регента Мілана, адже на той час йому було 14 років.

Катерина Обренович, незважаючи на різницю у віці (Мілівоє був на 24 роки старше) мала від нього двоє дітей: сина Воїслава (і дочку Міліцу.

Генерал Мілівоє Блазнавець помер у квітні 1873 року. Катерина Константинович вийшла заміж, вдруге за її двоюрідного брата — Михайла Богіневича(1843—1899). Вони виїхали з Сербії, та шукали притулку в Австро-Угорській імперії; Пізніше подружжя повернулися в Белград. 

Вона закохалася в одного  друга свого сина Воїслава, який був на 18 років молодший за неї. Згодом вона вийшла заміж за свого молодого коханця і вона отримала фінансову підтримку від свого сина, а також своєї багатої сестри Симеони, яка вийшла заміж за династичнім шлюбом та була однією з фройлін Королеви Румунії Єлизавети.

Катерина померла в 1910 році в місті Ниш в на півдні Сербії.

• Обреновичі

• Cox, John K. (2002) (Google). The History of Serbia. Westport, Connecticut: Greenwood Press <nowiki>ISBN 0-313-31290-7
• Hawkesworth, Celia (2000) (Google). Voices in the shadows: women and verbal art in Serbia and Bosnia. Budapest: Central European University Press