Катерина Опалінська

Катерина Опалінська (пол. Katarzyna Opalińska 12 жовтня 1680, Познань — 19 березня 1747, Люневіль) — королева Речі Посполитої і Велика княгиня Литовська і Руська в 1705—1708 і 1733—1736 роках, дружина Станіслава Лещинського. Мати французької королеви Марії Лещинської.

Катерина Опалінська
 
Народження: 13 жовтня 1680(1680-10-13)[1][2]
Познань, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[1]
Смерть: 19 березня 1747(1747-03-19)[1][2] (66 років)
Люневіль, Лотарингія
Поховання: Church of Notre-Dame-de-Bonsecoursd
Країна: Річ Посполита
Релігія: католицтво
Рід: Опалінські
Батько: Ян Кароль Опалінський
Мати: Zofia Czarnkowska Opalińskad
Шлюб: Станіслав Лещинський
Діти: Марія Лещинська і Лещинська Анна

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Катерина була дочкою польського магната Яна Карла Опалінського, гербу Лодзя і Софії Царнковської. 10 травня 1698 вона вийшла заміж за Станіслава Лещинського в Кракові. У 1699 році народилася їхня перша донька Анна, яка померла в 1717 році, в 1703 році народилася друга дочка Марія, майбутня королева Франції, дружина Людовика XV.

Станіслав Лещинський.

У 1704 році її чоловік став королем Польщі і Великим князем Литви завдяки шведському королю Карлу XII. У 1709 році він був скинутий, коли шведська армія втратила владу в Польщі. Сім'я Катерини поїхала до Швеції. Оселилася в місті Крістіанстад.[3] У Швеції вона дуже здружилася з овдовілою королевою Гедвігою Елеонорою. Польська королівська сім'я була дуже популярна в Швеції, їх часто запрошували на прийоми шведські аристократи. У 1712 році Катерина відвідала лазні міста Медеви.[3] У 1714 році, з дозволу Карла XII сім'я переїхала в Цвайбрюккен, шведську провінцію в Німеччині. Там вони проживали до смерті короля в 1718 році.[3] Після його смерті родина переїхала до Франції та оселилася в Ельзасі.

У 1725 році дочка Марія була обрана в якості дружини французького короля Людовика XV. Катерина Опалінська стала тещею французького короля. Після весілля дочки Катерина і Станіслав проживали в Шато-дю-Шамбор. У 1737 рік Станіслав став правлячим герцогом Лотаринзьким, Катерина отримала титул герцогині. На відміну від Станіслава, Катерина так і не пристосувалася до життя у Франції чи Лотарингії, сумувала за рідною Польщею. Колишня королева була описана як «добросерда, домашня жінка, що любила благодійність, але водночас досить сувора і нудна особистість».[4] Як тільки її чоловік став герцогом Лотаринзьким, у нього з'явилася велика кількість коханок, включаючи Катерину Оссолінську, Анну Марію Оссолінську, Марію Луїзу де Лінангес, мадам де Бассомпьер і мадам де Камбресс. Із 1745 року у Станіслава були постійні відносини з маркізою де Боурфлез. Усіх цих відносини Катерина запобігти не могла.[5]

Катерина померла 19 березня 1747 року. У день її смерті її зять король Людовик XV наказав провести пам'ятну церемонію в Соборі Нотр-Дам в Парижі. Могила Катерини розташована в Нотр-Дам-де-Бонсекоз у Нансі, поруч спочивають Станіслав і дочка Анна.

Родовід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Петро Опалінський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Кшиштоф Опалінський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Софія Костка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Ян Кароль Опалінський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Адам Царновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Тереза Констанца Царновська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Катерина Лещинська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Катерина Опалінська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Казимир Царновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Адам Царновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Констанція Любомирська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Софія Царнковська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Ремігіан Залеський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Тереза Залеська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Анна Мілзинська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Галерея
  • Замок Сєракув, який дістався Катерині в спадок в 1695.
  • Портрет Катерини як королеви Польської.
  • Вежі замку Сєракув, побудовані на кошти Катерини в 1740.
  • Богослужіння в паризькому Нотр-Дамі по Катерині Опалінській.

Література
  • Zieliński, Ryszard (1978). Polka na francuskim tronie. Czytelnik.

Посилання

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1012920631 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Lundh-Eriksson, Nanna (1947). Hedvig Eleonora (Swedish). Wahlström & Widstrand.
  4. Nesta H. Webster: The Chevalier De Boufflers (1916)
  5. Bogdan, Henry: La Lorraine des ducs
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.