Катерина I

Катери́на I (рос. Екатерина I, уроджена: Marta Helena Skowrońska; 5 (15) квітня 1682 — 6 (17) травня 1727) — остання московська цариця (1712—1721), перша російська імператриця (1725—1727). Друга дружина московського царя Петра I (з 1712). Народилася в Дерпті, (Тарту) Лівонія. Донька лівонського селянина Самуїла Скавронського — Марта-Гелена Скавронська, потім вдова шведського драгуна-трубача Іоганна Крузе — Марта-Гелена Крузе. Потрапила до московського полону під час Північної війни. Була наложницею московських полководців Бориса Шереметьєва і Олександра Меншикова; з 1703 року передана на потіху Петру І і стала другою дружиною останнього (1712). Перейшла з лютеранства у православ'я, при цьому отримала ім'я Катерина Олексіївна (рос. Екатерина Алексеевна). 1724 року коронована царицею. Матір московських царівн Анни та Єлизавети. Після смерті чоловіка, за підтримки Олександра Меншикова та частини московського дворянства стала російською імператрицею. Керувала державою номінально; фактична влада належала Меншикову. Перед смертю заповіла трон онукові Петру II. Померла у Санкт-Петербурзі. На честь цариці засновано московський Орден святої Катерини (1713), названо московське місто Єкатеринбург (1732). Похована у Петропавлівському соборі.

Катерина I
ст.-укр. Екатерина І
Marta Helena Skowrońska
Катерина I
Портрет Катерини I
Ж.-М. Натьє, 1717
Прапор
 Імператриця та самодержиця Всеросійська
Прапор
28 січня (8 лютого) 1725 — 6 (17) травня 1727
Коронація: 7 (18) травня 1724
Попередник: Петро I
Наступник: Петро II
Московська цариця
19 лютого 1712 — 20 жовтня 1721
Попередник: Євдокія Лопухіна
Наступник: титул скасований
 
Ім'я при народженні: рос. Марта Скавронская
Народження: 15 квітня 1684(1684-04-15)
Дерпт, Лівонія
Смерть: 17 травня 1727(1727-05-17) (43 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання: Петропавлівський собор
Країна: Лівонія, Московське царство і Російська імперія
Релігія: Православ'я
Рід: Романови
Батько: Самуїл Скавронський
Мати: Доротея Ган
Шлюб: Петро I
Діти: Анна, Єлизавета, Наталія, Петро (помер у дитинстві)
Автограф:
Монограма:
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія
Катерина I

Донька білоруського селянина Самуїла Скавронського з Мінського воєводства у Великому князівстві Литовському, який переселився у Маргенбург (нині Алуксне у Латвії)[1], й матері балтійсько-німецького, або, що менш ймовірно, шведського походження. До прийняття православ'я носила ім'я Марта Гелена. Під час перебування у Маргенбурзі була служницею у пастора Глюка. На початку Північної війни 1700–1721 потрапила до російського воєначальника Бориса Шереметьєва, а згодом — до Олександра Меншикова, у яких перебувала на становищі напівслужниці-напівналожниці. З осені 1703 року — фактична дружина царя Петра I. Офіційний церковний шлюб оформлено 12 лютого 1712 року. Від шлюбу народилися дві дочки — Анна та Єлизавета. 1724 року Катерина I була урочисто коронована Петром I.

Після смерті Петра I група прихильників петровських реформ на чолі з О. Меншиковим та П. Толстим, за підтримкою гвардійських полків проголосили Катерину I російською імператрицею. Сама Катерина I державними справами і політичною діяльністю не займалася, фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, створеної 8 лютого 1726 року з числа аристократичної верхівки.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою — козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вільності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію) та відновив посаду гетьмана (гетьманом став Данило Апостол). Незадовго до смерті Катерина I підписала заповіт про передачу престолу онуку Петра I — Петру II Олексійовичу.

Внутрішня:

1725 рік в політиці Катерини характеризується зачасти в продовженні справ чоловіка

•експедиція Беринга на Камчатку

•відкрита академія наук

Також Катерина відмінила міське самоврядування (магдебурське право).Слід пам'ятати, що час правління Катерини припадає на період всевладдя Олександра Меншикова тому в 1726 вона створила Верховну таємну раду (совет) з 7 людей во чолі яких стояв О.Меншиков. В політиці Катерини яскраво прослідковується намагання перевести духовенство під вплив світської влади. (Царепапізму в Російській імперії ніколи не було ).В 1726 році Синод втрачає статус "Правительствующего" і набуває статусу "Святейшого". В продовж правління королеви значно зменшилося фінансування флоту та армії по причині перебування Російської імперії у стані економічної кризи, що мало вплив і на зовнішню політику ( точніше її відсутність ). В 1726 Катерина заборонила кріпакам займатися ремеслом. За її царювання багато каторжників повернулися з заслання та життя дворянського люду значно покращилося навідміну від життя кріпаків.

Зовнішня:

Через погане фінансування війська та економічну кризу Катерина проводила мирну зовнішню політику, не входила у жодні війни.

Сім'я
Монограма імператриці Катерини І.
  • Батько: Самуїл Скавронський (?—?) — лівонський селянин.
  • Матір: Доротея Ган[2]
  • 1-й чоловік: Крузе — лівонський селянин. Який зник безвісті на війні через 2 дні після війни.
  • 2-й чоловік: Борис Шереметьєва
  • 3-й чоловік: Олександр Меншиков
  • 4-й чоловік: Петро І — московський цар.
  • Діти: (яких було 11. 9 померли в дитинстві)

Портрети

Цікавинки

За словами тобольського селянина Якова Солнишкова, сказаними 1723 року, які часто цитують історики, вела розпусний спосіб життя:

(Подібний стиль життя характерний багатьом правителям Російської імперії)

Рід царський пішов несамовитий… государ… Петро такий же розпусник, зжився з блудницею, простою шведкою, блудним гріхом, її за зебе взяв, і ми за такого государя Богу не молимося…[3]

Примітки
  1. Архівовано 2014-01-10 у Wayback Machine. «Великі» білоруси, «Відомі люди, наші співвітчизники» офіційний сайт ВСБ
  2. Хоруженко О. И. О происхождении императрицы Екатерины I // Европейские монархии в прошлом и настоящем. — М.: Алетейя, 2001. — С. 146.
  3. Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Катерина I

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.