Католицька церква в Румунії
Като́лицька це́рква в Руму́нії — друга християнська конфесія Румунії. Складова всесвітньої Католицької церкви, яку очолює на Землі римський папа. Керується конференцією єпископів. Станом на 2004 рік у країні нараховувалося близько 1 875 000
католиків (8,64% від усього населення)[1]. Існувало 12 діоцезій, які об'єднували 1430
церковних парафій. Кількість священиків — 1733
(з них представники секулярного духовенства — 1551
| Като́лицька це́рква в Руму́нії | |
|---|---|
| Деномінація: | Католицька церква |
| Країна: |
 Румунія |
| Католики: |
1 875 000 осіб (2004; 8,64%) |
| Діоцезії: | 12 |
| Парафії: | 1430 |
| Священики: | 1733 |
 Католицька церква в Румунії на Вікісховищі | |
, члени чернечих організацій — 182
), постійних дияконів — 4
, монахів — 437
, монахинь — 1326
.
Історія
Християнство поширилося на території сучасної Румунії з римської провінції Мала Скіфія у IV столітті н. е. Після навал слов'ян та інших мігрантів у VI-VII століттях християнство на цій території занепало, а відродилося лише в IX столітті під впливом болгарів, які самі перебували у сфері впливу Візантійської імперії.[2]
Католицька церква в Румунії бере свій початок від угорських священиків у Трансильванії та від польських і угорських у Молдові. При цьому більшість населення у середні віки були православними. Лише після захоплення Трансильванії у османів Австрійською імперією 1698 року на цій території частина православного кліру під політичним тиском визнала унію з Римом та сформувала Румунську греко-католицьку церкву[3]
За наслідками Першої світової війни та приєднання Трансильванії римо-католицька церква на території Румунії мала 6 дієцезій: у Бухаресті, Ясах, Альба-Юлії, Сату-Маре, Орадеа та Тімішоарі. Станом на 1929 рік під тиском румунського уряду Ватикан підписав конкордат, який підтверджував об'єднання цих дієцезій у одну церковну провінцію з центром у Бухаресті, а статус Бухарестської дієцезії був піднятий до архідієцезії попри те, що вона налічувала лише 26 приходів на той час.[4]
1948 року комуністична влада Румунської народної республіки заборонила греко-католицьку церкву, а її єпископи були заарештовані. Понад 1,5 мільйони вірних примусово перейшли до православної церкви[3].
Після падіння режиму Чаушеску наприкінці 1989 року, уже навесні 1990 року заборона на греко-католицьку церкву в Румунії була скасована. Папа Римський Іоанн Павло II призначив єпископів на вакантні впродовж 50 років кафедри[4]. Якщо вірних греко-католицької церкви у міжвоєнний період було понад 1,5 мільйони, то за переписом 1992 року їх лишилося тільки 230 тисяч. Греко-католицька церква у 1990-ті перебувала в постійному конфлікті з Румунською православною церквою[5].
Суспільна позиція
На відміну від католицьких церков інших європейських країн Румунська католицька церква не виступає активно проти контрацепції. Це пов'язано з дуже активною антиконтрацептивною пропагандою Румунської православної церкви, з якою РКЦ не поспішає солідаризуватися. Утім у питанні декриміналізації гомосексуальної поведінки обидві церкви співпрацювали з метою не допустити цієї законодавчої зміни[6].
Примітки
- Статистика за країною // Catholic-Hierarchy.org.
- Emil Dumea. On the ecclesial history of the Catholic Church of Romania. An overview. Romanian Journal of Artistic Creativity, 6/2018, No. 1, p. 23-32(англ.)
- The Editors. Roman Catholic Church of Romania. Encyclopedia Britannica
- András, Emmerich (1992) "New Organization of the Catholic Church in Romania," Occasional Papers on Religion in Eastern Europe: Vol. 12 : Iss. 2 , Article 4(англ.)
- Iordachi, Constantin (1999). Politics and Inter-Confessional Strife in post-1989 Romania: From Competition for Resources to the Redefinition of National Ideology. Balkanologie 3 (1): 147–169. ISSN 1279-7952. doi:10.4000/balkanologie.291.(англ.)
- Turcescu, Lucian; Stan, Lavinia (2005). Religion, Politics and Sexuality in Romania. Europe-Asia Studies 57 (2): 291–310. ISSN 0966-8136. doi:10.1080/09668130500051924.(англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Католицька церква в Румунії