Каті-Каті

Не маючи ніяких спогадів про те, що сталося раніше, юна Калече з'являється посеред дикої природи. Вона прямує до Каті-Каті, сусіднього будиночка, де зустрічає різноманітних жителів на чолі з Тома. Вони повідомляють їй, що вона мертва і не зможе покинути Каті-Каті. Вона швидко стає «своєю» та разом вони насолоджуються розкішними розвагами Каті-Каті. Незабаром Калече розуміє, що загробне життя — це не тільки розваги та ігри, але кожен член групи, здається, все ще несе тягар свого минулого життя. Майкі, недавній випускник і любитель баскетболу з історією самопошкодження, бореться з тим, щоб залишити свою матір минулому. Коли він нарешті здатний відпустити її, Майкі залишає своє перебування в будиночку. Калече тепер цікавиться щодо очевидної можливості переходу. Вона розпитує усамітненого художника Кінга, колишнього священника, який загинув в результаті насильницького нападу. Калече дізнається про дивний стан, який робить мешканців будинків холодними, білими та безжиттєвими.

Калече розповідає Тома, що її шкіра почала біліти. Тома сперечається з Кінгом, звинувачуючи його в стані Калече та з'ясовує, що Кінг був убитий через помсту, оскільки він дозволив своїм парафіянам згоріти живцем за межами своєї церкви. Пізніше тієї ночі Калече знаходить Кінга, біля свого будинку, спалюючи свої речі, його шкіра була білою від голови до ніг, а очі почорніли. На жах і здивування Калече, Кінг йде прямо в темне нікуди, вже не пов'язане з Каті-Каті.

З моменту появи Калечі, вона зближалася з Тома, але коли виник інтимний момент, все різко закінчується. Під час групової сесії Грейс відкриває Калече, що Тома все знав, хто вона така, оскільки вони були одружені у своїх попередніх життях. Калече сперечається з Тома через те, що його пияцтво призвело до фатальної автокатастрофи. Решту мешканців повертається назад від одкровення Тома і вірять, що він стримував їх усіх. Протягнений розлюченим натовпом, Тома починає змирятися зі своєю долею, вважаючи, що він вже не може бути врятований. Калече проривається крізь натовп і обіймає його. Безмовний акт прощення дозволяє Тома знайти мир і перехід.

Після успіху повнометражного фільму «Душевний хлопчик» One Fine Day Films і кенійська кінокомпанія Ginger Ink співпрацювали з DW Akademie для розробки двомодульної навчальної ініціативи: One Fine Day Film Workshop[6]. Перший модуль, подібний до класу «міні-кіношколи», поглиблює та розширює набір навичок та мову кінематографа вже практикуючих африканських режисерів. Це розширить перспективи, покаже можливі ризики та збільшить словниковий запас. Дбайливе ставлення до африканських історій і бажання дати можливість талановитим кінематографістам з континенту охопити більше число глядачів — для цього працює фільми One Fine Day Films[7]. У 2012 році вийшов другий повнометражний фільм «Напіврозпад Найробі» Тоша Гітонги — перший кенійський кандидат на «Оскар». Мбіті Мася з Кенії, колишній студент програми 2010 року, був обраний для спільного написання сенарію та постановки наступного фільму «Каті-Каті». Ендрю Мунгай, також випускник навчального проєкту, був обраний оператором. У співпраці з Goehde Foundation, One Fine Day Films розробив курс музики до кінофільмів, на якому було складено музику для «Каті-Каті». Кенійські композитори, були запрошені до Кельна, щоб репетирувати разом з Jungle Orchester NRW[8].

1. Kati Kati на сайті IMDb (англ.) (станом на 29.12.2019)
2. Kati Kati на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 29.12.2019)