Квантова шина

Вперше концепція була продемонстрована дослідниками Єльського університету та Національного інституту стандартів та технології (NIST) у 2007 році.[1][2][3] До цієї експериментальної демонстрації квантова шина була описана вченими в NIST як один з можливих наріжних каменів в архітектурах квантових обчислень.[4]

Квантову шину для надпровідних кубітів можна побудувати за допомогою резонансної порожнини. Гамільтоніан для системи з кубітом А, кубітом В та резонансною порожниною або квантовою шиною, що їх з'єднує, є ${\displaystyle {\hat {H}}={\hat {H}}_{r}+\sum \limits _{j=A,B}{\hat {H}}_{j}+\sum \limits _{j=A,B}hg_{i}\left({\hat {a}}^{\dagger }{\hat {\sigma }}_{-}^{j}+{\hat {a}}{\hat {\sigma }}_{\text{+}}^{j}\right)}$ де ${\displaystyle {\hat {H}}={\frac {1}{2}}\hbar \omega _{j}{\hat {\sigma }}_{+}^{j}{\hat {\sigma }}_{-}^{j}}$ — гамільтоніан одиничного кубіта, ${\displaystyle {\hat {\sigma }}_{+}^{j}{\hat {\sigma }}_{-}^{j}}$ є оператором підйому або опускання для створення або руйнування збудження в ${\displaystyle j}$-му кубіті а ${\displaystyle \hbar \omega _{j}}$ регулюється амплітудою постійного струму та зміщенням радіочастоти.[5]