Квартира № 50

Засновником колективу Квартира № 50 був актор Театру на Подолі Олег Верницький (вокал), який складав вірші, прозу і частину репертуару для гурту[1]. Крім нього, у складі гурту були: Віктор Щекотун (гітара), Сергій Степаненко (гітара), Олександр Комісаренко (барабани), Олексій Дундуков (бас-гітара), Олександр Кацман (клавішні)[2].

Першу репетицію провели у вересні 1986 в будинку культури ВО «Більшовик». Того ж року виступили на міському фестивалі «Дебют-86». У березні 1987 взяли участь у фестивалі «Рок-діалог», що пройшов у рамках республіканської художньої виставки «Молодість країни»[1].

Протягом квітня 1987 гурт дав 13 концертів. У червні 1987 виступили на фестивалі «Фонограф», який відбувся у Будинку культури Мінторгу УРСР. В серпні 1987 одними з перших серед вітчизняних гуртів записали в напівпрофесійній студії Київського педінституту іноземних мов дебютний альбом «Швидка допомога», що складався з семи пісень. Того ж року посіли перше місце на І Донецькому міському рок-фестивалі[1].

Колектив кілька разів міняв стилі своєї музики: спочатку ритм-енд-блюз, потім хард-рок і зрештою блюз-панк[1].

Впродовж 1988 року в колективі змінилося багато музикантів. 20 вересня на трасі Житомир-Київ загинув 26-річний Олексій Дундуков. У листопаді виступили на всесоюзному фестивалі «Міс Рок 88», де акомпанували Вікторії Верницькій[1].

У січні 1989 колектив узяв участь в московському фестивалі «Рок-авангарду», який пройшов непомітно. У квітні того ж року Комісаренко перейшов у Воплі Відоплясова, отож гурт набув такого складу: Віктор Щекотун (гітара), Олег Верницький (вокал), Віка Верницька (синтезатори, секвенсори). У червні на студії «О. П. Д.» (звукорежисер Юрій Щелковський) закінчили роботу над своїм другим альбомом[1] «Голосуйте за Мітель-Шнауцера»[3]. Тоді до них приєдналися: Артур Азаркевич (клавішні), Богдан Харченко (барабани) та Олег Путятін (бас-гітара)[2].

Виступили на фестивалі Червона Рута-89, де їх не сприйняли слухачі зі Львова, через відсутність патріотичної тематики в піснях та сценічний імідж. Але зате на них звернули увагу тележурналісти з Польщі[3].

Римська мерія запросила гурт на Всесвітній Карнавал у Венеції, що мав відбутися у березні 1990 року, але музиканти не встигли оформити документи. Зрештою, після кількох запрошень, потрапили до Італії. По дорозі через Югославію їх помітив менеджер югославської фірми «Арт едженсі» і підписав з ними контракт[3].

У Югославії гурт розпався на два окремих колективи: тріо бардак (Олександр Комісаренко — ударні, Артур Азаркевич — клавішні, Віталій Космач — бас) і Флет Фіорті (Олег Верницький, Віка Верницька, Віктор Щекотун та новий гітарист Сергій Никонов). Обидва колективи здобули популярність у Словенії, де навіть виступали у різдвяній програмі на телебаченні[3]. Записали фолк-панкову телепрограму «Зачорнобильські козаки». Отже, музикантів визнали за кордоном, а на батьківщині вони так і залишилися нікому не потрібні. Однак через війну в Югославії змушені були наприкінці 1991 року повернутися додому[2].

2004 року лейбл Атлантик випустив збірку найкращих пісень гурту в рамках серії "Рок Легенди України[4].

Наприкінці 1996 року Олег Верницький в Нью-Йорку випустив сольний компакт-диск «Алик Vеrный. Made іn Бraйтon»[2].

У середині 2000-х років лідери Квартири № 50 утворили новий проект Квартира[5][6].

• Швидка допомога. 1987[1]
• Голосуйте за Мітель-Шнауцера. 1989[3]
• Квартира 50. Рок Легенди України[4].

• Музична студія Фонограф «Дайджест 1989».

• Квартира 50 в рок-антології «Легенди химерного краю»
• Квартира № 50 на сайті cheremshyna.org