Квінт Титурій Сабін

Квінт Титурій Сабін (лат. Quintus Titurius Sabinus) — римський військовий діяч середини I століття до н. е.

Батько Сабіна служив в 87 році до н. е. легатом у Луція Корнелія Сулли, в 75 році до н. е. у Помпея Великого в Іспанії.

У 58 році до н. е. Сабін отримав посаду легата в Галлії у Гая Юлія Цезаря. У 57 році до н. е. він брав участь в кампанії проти племені белгів. Через рік Сабін з трьома легіонами підкорює венелліїв, коріосолітів і лексовітів на чолі з їх вождем Вірідовіксом

У 55 році до н. е. Сабін стає знову легатом з Луцієм Аврункулеєм Коттою під час карального походу проти менапіїв і морінів. У листопаді 54 року до н. е. Сабін — начальник легіону і десяти когорт, які перебували в зимовому таборі Адуатука на території племені ебурони. Після нападу ебуронського вождя Амбіорікса римляни уклали з ним мир і за пропозицією Сабіна вирішили перейти в більш укріплений зимовий табір, незважаючи на протести іншого легата — Котти. Легіон з когортами покинув табір, але Амбіорікс віроломно напав на римлян та вирізав усю їх армію. Під час битви загинув і Сабін. Цезар перекладає всю провину за поразку римлян на Сабіна [2].