Кевлін (король Вессексу)

Кевлін вперше згадується в хроніках у 556 році, коли він разом з батьком брав участь у розгромі бритів при Беранбургу.

У 560 році успадкував престол Вессекса і не тільки продовжив війну з бритами, але й став стверджувати перевагу західних саксів над сусідніми саксонськими племенами. «Англосаксонська хроніка» називає його другим після Елли носієм титулу «Бретвальда». Проте постійна згадка поруч з Кевліном інших історичних персонажів свідчить, скоріше, про зворотнє: Вессекс тоді ще не був централізованою державою, а Кевлін був лише одним з багатьох вождів західних саксів, який не міг вершити великі справи поодинці.

У 568 році на Вессекс напав король Кента, але був розбитий при Віббандуні і відступив назад у свої володіння.

У 577 році Кевлін переміг бритів в битві при Деорхамі, захопив три фортеці (Кайра-Бадан, Кайра-глоу і Кайра-Кері) і таким чином відрізав Корнуолл від Вельсу.

У 584 році Кевлін здобув перемогу над бритами при Фетанлеге. Його брат Кута загинув, а сам Кевлін пограбував багато міст бритів і повернувся додому з багатою здобиччю.

У 591 або 592 році Кевлін зазнав першої поразки у своєму житті у битві при Воддесберзі і був вигнаний зі свого королівства. Ким був переможець — невідомо. Скоріше за все, це був його племінник Кел. Ця поразка означала кінець епохи Кевлінів. У наступному році Кевлін загинув.