Сакси

Са́кси (лат. Saxones, давн-англ. Seaxe, старосаксонськ. Sahson, ниж.-нім. Sassen, нід. Saksen, англ. Saxons, нім. Sachsen) — одне з давніх германських племен.

Сакси
Близькі до: англосакси, фризи, юти
Мова старонижньонімецька мова, давньоанглійська мова
Релігія німецьке язичництво, пізніше християнство (католицизм)
Англи, сакси і юти в Британії
Залишки сакського ножа разом з реконструйованої копією

Історія

Первинне місце їхнього оселення було в Нордальбінгії — приблизно на території сучасного Гольштейну на північ від річки Ельба.

У 200—400 нашої ери сакси перекочували на південь — на землі, що пізніше стали зватися Вестфалія та Естфалія. Частина саксів разом з англами та ютами у V столітті переселилася на Британські острови, де згодом склалося нове етнічне утворення англосакси.

На початку 6-го століття континентальні сакси оселилися на берегах Рейну. У 531 сакси разом з франками завоювали королівство Тюрингія. Володіння саксів розширилися на південь на схід до річки Унструт.

У 718 мажордом франків Карл Мартел напав на саксів за їх підтримку Нейстрії. У 743 Карломан почав іншу війну з саксами за їх допомогу герцогу Баварії Оділону. Згодом Карл Великий переміг континентальних саксів, навернувши їх до християнства, включив їх землі в свою імперію після тривалих воєн (772—804).

Етимологія слова «сакси» не до кінця з'ясована. Античні автори, у яких вперше згадується це слово, виводили його від типової зброї саксів — довгого прямого ножа (seax [ˈsæɑks]).

Ареал розселення

З II століття охоплює приблизно Східні Нідерланди, сьогоднішні німецькі землі Вестфалія (Westfalen), Нижня Саксонія (Niedersachsen) (без територій, заселених племенами фризів (Friesen), Гольштейн, Мекленбург і північ Саксонії-Ангальт (Sachsen-Anhalt).

У римських джерелах починаючи з III століття трапляються скарги на морський розбій та піратство саксів.

У період III-V століття частина саксів поруч із англами та ютами переселилася в південну частину острова Британії. Внаслідок силового захоплення земель і злиття з англами вони перетворилися на спільність англосаксів, яка стала панівною на Британських островах.

Мова
Альфред I Великий, король англосаксонського королівства Вессекс (871-899)

Мова саксів стала основою англосаксонської мови, з якої розвинулася сучасна англійська мова. Звідси в ірландській та інших кельтських мовах назву племені саксів вживають для позначання сучасних англійців: в ірландській «Sasana» (Англія) і «Sasanach» (англійці), у гельській «Sasunn» (Англія) і «Sasunnach» (англійська); хоча в інших мовах ці назви ведуться від племені англів.

Нинішня узагальнена назва країни «Англія» походить від назви племені англів, а назва таких територій як Вессекс (Wessex, «West-Saxons», західні сакси), Ессекс (Essex, «East-Saxons»), східні сакси), Сассекс (Sussex, «South-Saxons», південні сакси) і Міддлсекс (Middlesex, «Middle-Saxons», середні сакси) вказує на їх походження від саксонських поселенців.

Політичний устрій

Аж до підпорядкування та навернення в християнство Карлом Великим континентальні сакси зберігали свій стародавній племінний лад і не мали короля, а всі важливі питання вирішували на щорічних зборах старійшин племені, яке називалося «Тінг» (порівн. нім. «Ding» або англ. «Thing»). Герцоги (воєначальники) брали провід над народом тільки на час військових конфліктів.

Племена в складі саксів

Вестфали

Вестфали жили переважно між Рейном і Везером, їх ім'я означало «західні люди», тобто західні сакси.

Остфали

Остфали, «східні люди», жили між Везером і Ельбою.

Енгри

Енгри займали серед саксів центральне положення, як в географічному, так і в культурно-громадському відношенні. У їхніх землях на Везері знаходилося Маркло, місце щорічних зборів.

Див. також

Література

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.