Кенаса (Бахчисарай)

Бахчисарайська кенаса — культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою вул. Леніна, 67 (не плутати з кенаси в Чуфут-Кале, що знаходиться під Бахчисараєм). Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки Гахама до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.

Кенаса
44°44′57″ пн. ш. 33°52′41″ сх. д.
Тип споруди кенаса
Розташування Україна (на окупованій території), Республіка Крим
Стан аварійний
Кенаса (Бахчисарай) (Україна)
Кенаса (Бахчисарай) (Автономна Республіка Крим)
Зовнішні зображення
Сучасний вигляд кенаси

Історія

Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш — приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870 р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.[1]

Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку[2].

Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в 1847 імператрицею Олександрою Федорівною під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У 1910 роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.

Всередині кенаси було все традиційно — зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім — місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок — на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.[1]

7 квітня 1930 року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.

За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 № 261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс Бахчисарайського заповідника для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів[3]. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[4]

Нині будівля знаходиться на окупованій Росією території та перебуває в аварійному стані[5].

Газани
Саппак-Карабаджак Ісаак Самуїлович — останній газан караїмської кенаси в Бахчисараї.
роки служби ПІБ Посада
1844-1846 Соломон Абрамович Бейм (1819—1867) виконувач обов'язків[6]
1846-1860 Соломон Абрамович Бейм старший газан[7]
(1844—1846) -1858 Давид Болек молодший газан[8]
1 858 Авраам Сімович Тепса (1815—1865) виконувач обов'язків молодшого газана[9]
1859-1866 Авраам Сімович Тепса (1815—1865) молодший газан
1864 Самуїл Ноевич Коген-Чавуш газан[10]
1867-1893 Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893) старший газан[11]
1894-1899 Ісаак Мордехаевіч Султанський старший газан
1904-1930 Ісаак Самуїлович Сапак молодший газан

Примітки
  1. Дзюба О. Кенаса в місті садів // Голос Криму. Культура
  2. Д. А. Прохоров. Караимская община Бахчисарая в конце XVIII – начале XX вв // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — 2016. — № XX (12). — С. 445—508.
  3. Передача кенаса в г. Бахчисарае
  4. Постанова Кабінету міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України
  5. Караимская кенаса в Бахчисарае находится в аварийном состоянии
  6. ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204.
  7. Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года
  8. Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год. — Одесса, 1858. — С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.
  9. ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год. — Одесса, 1859. — С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год. — Одесса, 1866. — Отделение III. — С. 55-56
  10. Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория. — 1864.
  11. ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год. — Одесса, 1867. — Отделение III. — С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.

Література
  • Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (август-сентябрь). — С. 83.
  • Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь). — С. 126.
  • Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 1 (июнь). — С. 125.
  • Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И. Лувах газзаним // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2017. — № 24 (19 лютого). — С. 2—18.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.