Кенаса (Галич)

Близько 1246 року до Галича з Криму приїхало 80 караїмських родин[1]. Селилися вони на вулиці Караїмській і на Залукві[2]. Перша кенаса галицької общини караїмів була збудована з дерева і була знищена у пожежі міста у 1830. На її місці караїми під керівництвом газзана Абраама Леоновича збудували нову кам'яну святиню.[3].

Під час Першої світової війни кенаса була зруйнована. Будівля була відновлена польськими консерваційними службами у 1924—1926 роках.

У 1959 році радянська влада заборонила відправу служб у кенасі, а будівля храму використовувалась як склад та майстерні. У 1986 будівля буда зруйнована у зв'язку з планами будівництва поруч 9-поверхового будинку.

Майно кенаси вдалося урятувати завдяки попередженню, котре передав тодішній голова райвиконкому Іван Галущак. Більшість елементів інтер'єру перебуває зараз у Музеї караїмської історії та культури, створеному при Національному заповіднику «Давній Галич». У одному з приміщень музею можна побачити згорток Тори, менори, мезузу. Чотириметровий вівтар, де зберігався згорток Тори, був перевезений до Малої Кенаси у Євпаторії[2]. Крім того кришталева люстра з кенаси Галича прикрасила відреставровану кенасу у Вільнюсі[4].

Храм являв собою приклад адаптації польської архітектури, характерної для регіону Малопольщі[3]. Це була квадратна в плані будівля, з настінним декором у стилі класицизму. З кожної сторони, крім тильної, у верхній частині були півкруглі вікна. Головний фасад увінчував декоративний фронтон, контур якого прикрашали фігурні вази на квадратних стовпчиках[5]. На фронтоні були барельєфи, на яких зображені зірки Давида на тлі арабески. Внутрішнє оздоблення кенаси було покрито квітковими мотивами написами польською та івритом[3][6].

• Караїми Галича — історія і спадок призабутої громади
• Караїмській громаді Галича 770 років