Кенаса (Галич)

Галицька кенаса — кам'яна кенаса у місті Галич Івано-Франківської області, яка була знищена у 1986 році.

Галицька кенаса
Галицька кенаса
49°07′30″ пн. ш. 24°43′45″ сх. д.
Тип споруди споруда і кенаса
Розташування  Україна, Галич
Засновник Абраам Леонович
Початок будівництва 1830
Кінець будівництва 1830
Зруйновано 1986
Належність караїмізм
 Кенаса у Вікісховищі

Історія

Близько 1246 року до Галича з Криму приїхало 80 караїмських родин[1]. Селилися вони на вулиці Караїмській і на Залукві[2]. Перша кенаса галицької общини караїмів була збудована з дерева і була знищена у пожежі міста у 1830. На її місці караїми під керівництвом газзана Абраама Леоновича збудували нову кам'яну святиню.[3].

Під час Першої світової війни кенаса була зруйнована. Будівля була відновлена польськими консерваційними службами у 1924—1926 роках.

У 1959 році радянська влада заборонила відправу служб у кенасі, а будівля храму використовувалась як склад та майстерні. У 1986 будівля буда зруйнована у зв'язку з планами будівництва поруч 9-поверхового будинку.

Майно кенаси вдалося урятувати завдяки попередженню, котре передав тодішній голова райвиконкому Іван Галущак. Більшість елементів інтер'єру перебуває зараз у Музеї караїмської історії та культури, створеному при Національному заповіднику «Давній Галич». У одному з приміщень музею можна побачити згорток Тори, менори, мезузу. Чотириметровий вівтар, де зберігався згорток Тори, був перевезений до Малої Кенаси у Євпаторії[2]. Крім того кришталева люстра з кенаси Галича прикрасила відреставровану кенасу у Вільнюсі[4].

Архітектура

Храм являв собою приклад адаптації польської архітектури, характерної для регіону Малопольщі[3]. Це була квадратна в плані будівля, з настінним декором у стилі класицизму. З кожної сторони, крім тильної, у верхній частині були півкруглі вікна. Головний фасад увінчував декоративний фронтон, контур якого прикрашали фігурні вази на квадратних стовпчиках[5]. На фронтоні були барельєфи, на яких зображені зірки Давида на тлі арабески. Внутрішнє оздоблення кенаси було покрито квітковими мотивами написами польською та івритом[3][6].

Примітки

  1. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 17. ISBN 978-83-7666-143-8.
  2. Галицькі караїми: Лишилось тільки двоє. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 січня 2019.
  3. Mariusz Pawelec: Obecność tematyki karaimskiej w kulturze i nauce polskiej. W: Beata Machul-Telus (red.): Karaimi. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2012, s. 101, seria: Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. ISBN 978-83-7666-143-8.
  4. Kienesa w Haliczu.
  5. Вулиця Караїмська матиме копію кенаси – пам'ятки архітектури XIX ст.. galych.com.ua (uk-ua). Процитовано 28 січня 2019.
  6. Nadia Wasilczuk. Ulica Karaimska w Haliczu. „Awazymyz”. 4 (37)/2012.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.